Аргінін
хімічна сполука / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Аргінін?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Аргіні́н (δ-гуанідин-α-аміновалеріанова кислота, скорочення Арг, Arg, R) — основна α-амінокислота, l-форма якої входить до 20 амінокислот, що кодуються генетичним кодом (кодони ЦГА, ЦГУ, ЦГГ, ЦГЦ, АГА та АГГ в мРНК[1]) і становлять основу білків. Для людини аргінін є напівнезамінною амінокислотою, тобто біохімічні шляхи для її біосинтезу існують, проте в певні періоди життя, зокрема інтенсивного росту та розвитку, а також під час деяких захворювань вони не можуть забезпечувати достатньої кількості цієї сполуки, через що вона повинна потрапляти в організм із їжею[2]. Для деяких видів тварин, як-от птахів, хижих та морських ссавців, аргінін є незамінною амінокислотою[3].
Аргінін | |
---|---|
Інші назви | δ-гуанідин-α-аміновалеріанова кислота |
Ідентифікатори | |
Абревіатури | Арг, Arg, R |
Номер CAS | 7200-25-1 |
PubChem | 232 |
Номер EINECS | 200-811-1 |
DrugBank | DB00125 |
KEGG | C02385 |
Назва MeSH | Arginine |
ChEBI | 29016 |
SMILES | NC(CCCNC(N)=N)C(O)=O |
InChI | InChI=1S/C6H14N4O2/c7-4(5(11)12)2-1-3-10-6(8)9/h4H,1-3,7H2,(H,11,12)(H4,8,9,10)/t4-/m0/s1 |
Номер Бельштейна | 1725413 |
Номер Гмеліна | 83283 |
Властивості | |
Молекулярна формула | C6H14N4O2 |
Молярна маса | 174,2 г/моль |
Зовнішній вигляд | Білі кристали |
Розчинність (вода) | 87,1 г/л |
Кислотність (pKa) | 2,488 |
Ізоелектрична точка | 10,75 |
Небезпеки | |
Класифікація ЄС | Xi |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Завдяки гуанідиновому угрупуванню є найосновнішою з амінокислот. Часто входить до частин білків, що взаємодіють з ДНК. У організмі тварин деградується до сечовини.
Окрім того, що аргінін входить до складу білків, ця амінокислота також важлива для багатьох інших метаболічних шляхів клітини, зокрема синтезу Нітроген (II) оксиду, поліамінів, проліну, глутамату, креатину та агматину[4].