Loading AI tools
український громадсько-політичний діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Олександр Григорович Барвінський гербу Ястшембець[2] (6 червня[3] або 8 червня[4][5] 1847, с. Шляхтинці, нині Тернопільський район — 25 грудня 1926, Львів) — український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог.
Олександр Григорович Барвінський | |
---|---|
Міністр освіти й віровизнання ЗУНР | |
9 листопада 1918 — 4 січня 1919 | |
Попередник | посада запроваджена |
Посол до Австрійського парламенту | |
1891 — 1907 | |
Посол до Галицького сейму | |
1861 — 1867 | |
Попередник | Іван Сірко |
Наступник | Еффинович Теодозій |
Народився | 8 червня 1847 с. Шляхтинці, нині Тернопільський район |
Помер | 25 грудня 1926 (79 років) Львів |
Похований | Личаківський цвинтар[1] |
Виборчий округ | Броди |
Відомий як | педагог, політик, журналіст, історик |
Громадянство | Австрійська імперія → Австро-Угорщина → ЗУНР |
Національність | українець |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Політична партія | Християнсько-суспільний рух |
Батько | Барвінський Григорій Григорович |
У шлюбі з | Барвінська Євгенія Максимівна |
Діти | Барвінський Богдан Олександрович, Барвінський Василь Олександрович, Бачинська Ольга Олександрівна і Барвінський Олександр Олександрович |
Нагороди | |
У 1891–1907 роках — посол до австрійського парламенту (Райхсрату). Заснував Християнсько-суспільну партію. У 1918 році був державним секретарем освіти й віровизнання в першому Державному секретаріаті (уряді) ЗУНР. Син Григорія Барвінського, брат Володимира, Івана, Іполита й Осипа, чоловік Євгенії, батько Богдана, Василя та Олександра Барвінських, Ольги Бачинської. Хрещений батько Ганни Крушельницької, оперної і концертної співачки, сестри Соломії Крушельницької.[6]
Олександр Барвінський народився в селі Шляхтинцях (Тернопільський округ,[7] Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в родині священика УГКЦ о. Григорія Барвінського. Шляхетський рід Барвінських гербу Ястшембець[2], до якого належав батько Олександра, Григорій, згадується на Червоній Русі з початку XVI століття. Олександр вирізнявся своєю освіченістю й начитаністю, виховувався у сім'ї, де змалечку прищеплювали любов до усього українського.[8]
У 1857–1865 роках навчався у Першій Тернопільській класичній гімназії з німецькою мовою навчання. У 1865 році вступив до Львівського університету на філософський факультет, де навчався до 1869-го.[9] Вивчав історію та українську мову та літературу. Добре знав німецьку та декілька слов'янських мов. У студентські роки очолював львівський осередок «Громади», співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета», «Русь», «Русалка». Був знайомий з Миколою Лисенком (саме завдяки Барвінському Лисенко написав свій «Заповіт», що стало початком його грандіозної музичної «шевченкіани»[10]).
З 1868 року Барвінський мав педагогічну діяльність: викладав у гімназіях Бережан (суплент[11], за даними Б. Мельничука, В. Ханаса, з 1869-го[9]), Тернополя. Також від 1871 року — старший учитель Тернопільської чоловічої учительської семінарії.[12] З 1888[9] року — професор державної учительської семінарії у Львові (відтоді замешкав у Львові). 1878 року склав докторат у Віденському університеті.[13] В 1889—1918 роках — член Крайової шкільної ради, в 1891—1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства «Просвіта» (1889—1895).
Ще перебуваючи у Бережанах, концентрується на створенні українських підручників і видає «Виїмки з українсько-руської літератури», працює над впровадженням фонетичного правопису[10], у 1886 році розпочав видавати «Руську історичну бібліотеку» (вийшло 24 томи). Поряд з Олександром Кониським і Володимиром Антоновичем став одним з ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, в 1892—1897 роках — очолював товариство.
Барвінський брав активну участь у громадсько-політичному житті Галичини. Намагався досягнути порозуміння з австрійським урядом і польськими політичними колами, впроваджуючи в життя політику так званої «нової ери», яка, однак, зазнала невдачі (див. також Народовці). Зокрема, 24 листопада 1890 року разом з Омеляном Огоновським, Костем Левицьким, Костем Телішевським, Корнилом Мандичевським, митрополитом Сильвестром Сембратовичем брав участь у прес-конференції Казімєжа Бадені, на якій було підбито підсумки попередніх переговорів[14].
Депутат і маршалок Тернопільської повітової ради (1885-88 роки). У 1891—1907 роках входив до складу австрійського парламенту (з 1917 року — довічний член Ради Панів), в 1894−1904 роках — посол Галицького сейму:
1894 року створив у Львівському університеті кафедру української історії та запросив викладачем Михайла Грушевського. 1896 року став засновником Католицького Руського Народного Союзу, який 1911 року перетворився на Християнсько-Суспільну Партію.
1906 року став урядовим радником, у 1910 році — радником двору.[15]
У 1918–1919 роках — делегат Української Національної Ради ЗУНР, очолював Державний Секретаріат освіти і віросповідань Західно-Української Народної Республіки в уряді Костя Левицького (з 9 листопада 1918 до 4 січня 1919 року). Після окупації польськими військами Галичини відійшов від політичної діяльності. Помер 25 грудня 1926 року у Львові.
Похований в одному гробівці з дружиною на Личаківському цвинтарі, на полі № 3[17].
У Барвінського в Тернополі й Шляхтинцях гостював письменник Пантелеймон Куліш (1869, 1872, 1879).
О. Барвінський — автор і упорядник хрестоматій (читанок) з української літератури для гімназій та вчительських семінарій:
Запровадив фонетичний правопис і термін «українсько-руський» у шкільних підручниках та пресі. Написав низку статей з проблем шкільної освіти, української історії, мовознавства, політичного життя.
Основні праці:
Олександр Барвінський також публікувався під псевдонімами - Австрієць, А. Подолянин[18].
Кавалер орденів Залізної корони ІІІ класу та Ювілейної медалі 50 - річчя правління Франца Йосифа для цивільних осіб і державних службовців.
Іменем Олександра Барвінського названо:
1997 в селі Шляхтинці на будинку школи встановлено пам'ятну таблицю на честь Барвінського, у приміщенні школи відкрито кімнату-музей родини Барвінських.
8 червня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата — 170 років з дня народження Олександра Барвінського (1847—1926), громадського діяча, педагога, історика.[19]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.