Бент Ларсен
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Єрґен Бент Ларсен (дан. Jørgen Bent Larsen; 4 березня 1935, Тільстед біля Тістеда, Данія — 9 вересня 2010, Буенос-Айрес, Аргентина) — данський шахіст, шаховий журналіст, публіцист і коментатор. Один із найсильніших шахістів світу 1960—1970-х років. Найкращий данський шахіст усіх часів[2], найуспішніший скандинавський гросмейстер до появи Магнуса Карлсена[3]. Вирізнявся нешаблонною, агресивною та ризикованою грою, заради якої часто відмовлявся від нічиїх.
Бент Ларсен | ||||
---|---|---|---|---|
Оригінал імені | дан. Jørgen Bent Larsen | |||
Країна | Данія | |||
Народження |
4 березня 1935(1935-03-04) Тільстед біля Тістеда, Данія | |||
Смерть |
9 вересня 2010(2010-09-09) (75 років) Буенос-Айрес, Аргентина | |||
Титул | гросмейстер (1956) | |||
Піковий рейтинг |
2660 (1971, 4-й у світі)[1] | |||
Нагороди та відзнаки | ||||
«Шаховий Оскар» (1967) |
Міжнародний майстер (1954), гросмейстер (1956). Перший володар «Оскара» (1967) — нагороди найкращому шахістові світу за підсумками року. Наприкінці 1960-х років за численні турнірні успіхи отримав від журналістів прізвисько «турнірний чемпіон світу»[4][5]. Очолював збірну світу під час «Матчу століття»: СРСР — решта світу (1970).
Тільки він і Михайло Таль вигравали по три міжзональні турніри. Ларсен робив це в 1964, 1967 і 1976 роках. Учасник матчів претендентів 1965, 1968, 1971 і 1977 років. Бент Ларсен і Боббі Фішер були єдиними представниками Заходу, які могли в той період успішно боротися з радянською шаховою гегемонією[6]. Після розгрому від Фішера з рахунком 0:6 у півфіналі матчів претендентів 1971 і посереднього виступу в міжзональному турнірі 1973 року спортивні результати данця почали погіршуватися. Після переїзду до Аргентини у 1980-х роках його дедалі рідше запрошували на престижні турніри.