Білоголови

Білоголо́ви — село в Україні у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.

село Білоголови
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Рада	Залозецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040130020058916
Основні дані
Засноване	1785
Населення	765
Територія	1.292 км²
Площа	592.11 км²
Поштовий індекс	47236
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°45′23″ пн. ш. 25°19′48″ сх. д.
Водойми	р. Лопушанка
Найближча залізнична станція	Зборів
Місцева влада
Адреса ради	47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище Залізці, вул. Шевченка, буд. 64
Карта
Білоголови
Білоголови
Мапа
Білоголови у Вікісховищі

Адміністративний центр колишньої Білоголівської сільської ради, якій підпорядковувалося село Нетерпинці до вересня 2016 року. Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села приєднано хутір Піднетерпинці.

Розташоване на річці Лопушанка, на півночі району.

Населення — 761 особа (2003).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	765	100%

Історія

Перша писемна згадка — XVII ст.

Під час І світової війни село було майже повністю знищене.

Військовий злочин проти вояків Української Галицької Армії стався у Білоголовах в 1919, де польські жовніри вбили двох полонених українців - санітара і пораненого стрільця Гуцульської сотні.

1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Зборівському повіті об'єднаної сільської гміни Оліїв^[2].

До 1939 діяли товариство «Просвіта», громадська ощадна каса.

30 червня 1941 року село відначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[5].

Пам'ятки

Є церква Собору Пресвятої Богородиці (1948; реставрована; кам'яна).

Встановлено:

• пам'ятний знак полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965)
• насипана могила січового стрільця С. Чорного (1989)
• споруджено пам'ятник УСС (1993; реставровано).
• 13 липня 2014 року освятили новозбудовану церкву Собор Пресвятої Богородиці, зруйновану під час Другої світової війни (1944)

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білоголовах:

• байда (велика скибка, шматок, напр. хліба);
• барабій (картопля);
• барабоїско (місце, де росла картопля);
• бараболє (картопля);
• бараболиско (місце, де росла картопля);
• барачаниско (місце, де росли буряки);
• боз (бузина);
• бузьок (лелека);
• вальок (солома, перемішана із глиною, яку використовують у будівництві хати);
• ватівка (куфайка);
• весна (веселка);
• вицяпати (подоїти корову);
• вогріб (горобина);
• вожеред (велика скирта соломи);
• воколіт (кілька обмолочених та обтрушених снопів, які використовують для покриття верхньої частини будівлі);
• вопілок (обапіл);
• воріб (горобина);
• вустілка (устілка);
• гладушка (глечик);
• гора (горище над хатою);
• ґандеруба (присінки, коридор, перед входом в хату).
• дзьобак (дятел);
• дзьобкі (ямки на обличчі після віспи);
• довбуш (дятел);
• жаборинє (жабуриння);
• жвачка (жуйка);
• жилавка (кропива);
• завора (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх);
• засторонок (місце у стодолі, де складають снопи);
• камашка (манжет на штанах);
• каня (шуліка);
• квасок (щавель);
• кєтиця (сніпок для покриття даху, зокрема рогів, країв),
• кізлина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
• крижівниці (поперечний брусок, який з'єднує носи полозів і на який кріплять дишель);
• лилик (кажан);
• маґільниця (рубель);
• макультник (шульга);
• марциза (нарцис);
• масличка (посудина, у якій збивають масло);
• мащина (вапно, яким обмазують дерева);
• набаландіти (наговорити нісенітниць);
• наморозьні (паралельні полозам, поздовжні бруски ходової частини в санях);
• ней (хай, нехай);
• пиригін (глибока оранка, на 18-20 см);
• півзина (два кілочки, збиті навхрест, які притримують солому на стрісі);
• расний (рясний);
• саджа (сажа);
• сакельня (торба, у якій дорогою коням дають сіно);
• сівач (той, хто посіває на Новий рік);
• скрут (поворотна подушка передньої частини воза);
• стілец (банти між кроквами у формі букви «П»);
• тернина (терен);
• трачовиня (тирса);
• трумло (труна);
• фартух (добудова до стодоли із продовженим дахом, зокрема для зберігання соломи, конопель, полови тощо);
• фуркало (вид дитячої іграшки).

Відомі люди

• Васил Горішний — український радянський господарник, депутат Верховної Ради УРСР 8-10-го скликань.
• Степан Шагайда (Шагадин). - український актор театру і кіно.

Галерея

• 
  Дорожній знак при в'їзді в село
• 
  Капличка
• 
  Статуя Божої Матері
• 
  Школа
• 
  Пам'ятний хрест
• 
  Автобусна зупинка