Гопкало Вадим Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гопкало.

Вади́м Іва́нович Го́пкало (13 (26) лютого 1917 , Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія  — 26 жовтня 1995(1995-10-26) , Київ ) — український радянський архітектор, член спілки архітекторів СРСР та України, заслужений архітектор УРСР, почесний член Української Академії архітектури, лауреат Сталінської премії III ступеня за архітектуру будинку по вул. Володимирській, 69-71 (1950), лауреат Державної премії Ради Міністрів УРСР ім. Т. Шевченка за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (1985).

Вадим Іванович Гопкало
Народження	13 (26) лютого 1917  Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	26 жовтня 1995(1995-10-26) (78 років)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР, Україна
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків, Запоріжжя, Київ
Архітектурний стиль	соцреалізм
Найважливіші споруди	Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна; житловий будинок по Володимирській вулиці, 69-71.
Містобудівні проєкти	Соцмістечко (Запоріжжя), Чоколівка, Вигурівщина-Троєщина (1-ий мікрорайон)
Членство	Спілка архітекторів СРСР і Національна спілка архітекторів України
Нагороди	Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Премії
Звання	Заслужений архітектор Української РСР

Біографія

Народився 13 (26) лютого 1917(19170226) року в Полтаві в родині живописця Гопкала Івана Олексійовича (1894–1984). У 1940 році здобув вищу освіту в Київському інженерно-будівельному інституті, навчався в Йосипа Каракіса.

У 1940–1941 роках — працював старшим виконробом тресту № 26 Наркомбуду 5 будуправління міста Харків. У 1941–1945 роках — начальником дільниці особливої будівельно-монтажної частини Наркомбуду у Харківській області. Протягом 1945–1946 років розробив проект забудови Соцмістечка у Запоріжжі.

З 1949 року почав працювати в Києві:

• у 1949–1965 роках — архітектором у Головному управлінні «Київпроект»;
• березень 1965 року — липень 1978 року — керівником майстерні № 2;
• з липня 1978 року — 25 жовтня 1995 року — начальником Управління об'ємного планування № 2 АТ «Київпроект».

Могила Вадима Гопкала

Помер 26 жовтня 1995 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.70″ пн. ш. 30°30′4.98″ сх. д.).

Архітектурна діяльність

Брав участь у проектуванні (у складі групи або керівником) багатьох київських споруд і ансамблів, зокрема:

• житловий будинок КВО на Хрещатику, 1952;
• житловий будинок на Володимирській вулиці, 69-71;
• житловий будинок на Володимирській вулиці, 51-53^[1][2];
• перший в Україні типовий 14-поверховий будинок – серія К-14, співавторство з Л. Б. Катком, К. М. Кантором, Я. Г. Аксертом (1963);
• житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 39 (перший 18-поверховий будинок Києва, 1965—1971);
• житлове поселення у районі Чоколівка;
• будинок Подільського райкому КПУ;
• житловий будинок на Шовковичній вулиці, 13-2;
• адміністративний будинок на Великій Васильківській вулиці, 2;
• будівля проектних інститутів Укрводоканалпроект і Промстройпроект, 1965;
• річковий вокзал у місті Києві;
• Ботанічний сад Академії наук СРСР;
• Інститут фізіології рослин і генетики НАН України на Васильківській вулиці, 51;
• житлові будинки на Голосіївському проспекті, 80-82, 89-91;
• ресторан «Дубки»;
• інженерний корпус на вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6;
• Будинок політпросвіти на Володимирській вулиці, 44-46;
• Київський інженерно-будівельний інститут на Повітрофлотському проспекті ;
• житловий масив Вигурівщина-Троєщина (перший мікрорайон);
• готель «Турист»;
• Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна;
• Палац урочистих подій на проспекті Берестейському, 11.

Нагороди та премії

• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1947)
• Заслужений архітектор УРСР (1982)^[3]
• Сталінська премія ІІІ ступеня (1951) (за архітектуру будинку 69-71 по Володимирській вулиці в Києві)
• Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985) (за архітектуру та оформлення Київської філії Центрального музею В. І. Леніна) — в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим.

Зображення

• 
  Київський річковий вокзал
• 
  Готель «Турист»
• 
  вул. Тургенєвська, 8/14
• 
  вул. Шовковична, 13-2
• 
  Автори будинку КВО
• 
  Житловий будинок КВО на Хрещатику
• 
  бульвар Лесі Українки, 30а – перший будинок серії К-14