Горан Іванишевич
хорватський тенісист / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Горан Іванишевич?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Горан Іванишевич — колишній хорватський тенісист, єдиний в історії Вімблдону гравець, який здобув перемогу, отримавши на турнір спеціальне запрошення організаторів — вайлд-кард, бронзовий медаліст Олімпійських ігор.
Горан Іванишевич Goran Ivanišević | |
---|---|
Громадянство |
Югославія (1988—1991) Хорватія (з 1991)[1] |
Місце проживання | Монте-Карло, Монако |
Дата народження | 13 вересня 1971 |
Місце народження | Спліт, Союзна республіка Хорватія |
Зріст | 193 см |
Вага | 86 кг |
Початок кар'єри | 1988 |
Завершення кар'єри | 2004 |
Робоча рука | ліва |
Бекхенд | дворучний |
Тренер |
Балаж Тароці (1989–1990)[2] Боб Бретт (1991–1995) Маріо Тудор (2001) |
Призові, USD | $19 878 007 |
Одиночний розряд | |
Матчів в/п | 599–333 (64.3%) |
Титулів | 22 |
Найвища позиція | 2 (4 липня 1994) |
Мейджори | |
Австралія | ЧФ (1989, 1994, 1997) |
Ролан Гаррос | ЧФ (1990, 1992, 1994) |
Вімблдон | П (2001) |
США | ПФ (1996) |
Інші турніри | |
Олімпіада | ПФ (1992) |
Парний розряд | |
Матчів в/п | 262–225 (53.8%) |
Титулів | 9 |
Найвища позиція | 20 (6 січня 1992) |
Мейджори | |
Австралія | 2р (1990, 1994) |
Ролан Гаррос | Ф (1990, 1999) |
Вімблдон | 3р (1989, 1993) |
США | ЧФ (1997) |
Інші парні турніри |
Олімпійські медалі | ||
Олімпійські ігри | ||
---|---|---|
Бронза | Барселона 1992 | одиночні |
Бронза | Барселона 1992 | парні |
Іванишевич відомий своєю надпотужною подачею. Найкраща поверхня для нього — трава. Його єдиний успіх на турнірах Великого шолома прийшов на кортах Вімблдона. Іванишевич міг перемогти будь-якого, якщо гра в нього скадалася добре, але йому були також властиві вибухи гніву на корті, спрямовані перед усім на себе, і деяка нестабільність в грі.
Вперше Іванишевич потрапив до фіналу Вімблдону в 1992 році, вигравши у Бориса Беккера, Стефана Едберга та Івана Лендла. У фіналі він грав з Андре Агассі. Для обох тенісистів це був перший фінал Великого шолома. Іванишевич поступився в 5 сетах: 6-7, 6-4, 6-4, 1-6, 6-4.
Вдруге Іванишевич грав у фіналі Вімблдона в 1994, де Піт Сампрас переміг його 7-6, 7-6, 6-0. Втретє він знову грав із Сампрасом у 1998 і поступився у 5 сетах: 7-6, 6-7, 4-6, 6-3, 2-6.
Наприкінці 1990-х результати Горана знизилися у зв'язку з травмою плеча. Він здобув репутацію найкращого тенісиста всіх часів і народів, якому не підкорився жоден турнір Великого шолома. Перед Вімблдоном-2001 він перебував на 125 позиції в рейтингу, а тому не мав автоматичного допуску. Організатори надали йому вайлд-кард. Попри те, що його шанси розцінювалися дуже низько, він зумів добратися до фіналу, перемігши Карлоса Мойю, Енді Роддіка, Марата Сафіна і, у півфіналі в 5 сетах, Тіма Генманна. У фіналі Іванишевич переміг Патріка Рафтера 6-3, 3-6, 6-3, 2-6, 9-7.
Іванишевич виборов дві бронзові медалі на Олімпіаді у Барселоні як в одиночному розряді, так і у парі з Гораном Прпичем. Він також виграв Кубок Великого шолома в 1995, перемігши в фіналі Тодда Мартіна. У 1996 разом із Івою Майолі він здобув перемогу у Кубку Хопмана.