Лютичі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лютичі, велети, вільці[1] (в інших мовах — Lucice, Lutycy; нім. Wilzen, Welataben, Lutizen[2]; в Адама Бременського лат. Leuticii, Leuticos) — група племен полабських слов'ян, що від VI століття проживають на землях між нижньою Одрою і Лабою.
У 738 р. під час походу Карла Мартела франкам стало відомим плем'я «вільці», король племінного союзу вільців Драговіт у городищі Форверк біля міста Деммін на річці Пені[1].