Міранда (супутник)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Міра́нда (англ. Miranda), також Уран V — найближчий і найменший серед п'яти великих супутників Урана. Відкрита 1948 року Джерардом Койпером і названа на честь Міранди з п'єси Шекспіра «Буря». Супутник сфотографовано з близької відстані лише одного разу, під час прольоту космічного апарату «Вояджер-2» через систему Урана в січні 1986 року. З усіх супутників Урана Міранду було найкраще вивчено завдяки тому, що вона опинилася найближче до траєкторії «Вояджера-2». Однак дослідити вдалося лише південну півкулю, бо північна перебувала в тіні.
| |
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 16 лютого 1948 |
Відкривач(і) | Джерард Койпер |
Місце відкриття | Обсерваторія Макдональд, Техас |
Планета | Уран |
Номер | Уран V |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 129 900 км |
Середній радіус орбіти | 129 900 км |
Орбітальний період | 1,413 479 діб |
Ексцентриситет орбіти | 0,0013 |
Фізичні характеристики | |
Видима зоряна величина | 15.8 |
Діаметр | 480 × 468.4 × 465.8 км |
Середній радіус | 235,8 ± 0,7 (240,4 + 234,2 + 232,9) км |
Площа поверхні | 698 710,82 км² |
Об'єм | 54 918 670 км³ |
Маса | 6,59±0,75× 1019 кг |
Густина | 1,214 г/см³ г/см³ |
Друга космічна швидкість | 0,19 км/с |
Період обертання навколо своєї осі | дорівнює орбітальному (супутник повернений до Урана одним боком) діб |
Альбедо | 0,32 ± 0,03[1] |
Температура поверхні | ~60 К (-213,15 °C) К |
Атмосфера | нема |
Інші позначення | |
Міранда у Вікісховищі |
Поверхня супутника, ймовірно, складається з водяного льоду, змішаного з силікатами та карбонатами, а також аміаку. Як й інші супутники Урана, Міранда має сезонні цикли, які пов'язані з її обертанням навколо Урана. Швидше за все, Міранда сформувалася з туманності або акреційного диска навколо Урана, який або існував з часів формування планети, або утворився внаслідок катастрофічного зіткнення, яке, ймовірно, й надало Урану дуже великий нахил осі обертання. Нахил орбіти супутника до екватора Урана невеликий: 4,338°. На поверхні супутника можна спостерігати просторі горбисті рівнини, всіяні кратерами й посічені мережею борозен та каньйонів. На поверхні видно три своєрідні ділянки розміром понад 200 км — так звані вінці. Ці утворення, так само як і незвичайний нахил орбіти Міранди, можуть бути результатом складної геологічної історії. На Міранді могли діяти припливні сили, механізми орбітальних резонансів, процес гравітаційної диференціації, конвекційні рухи, розширення речовини надр і непостійний кріовулканізм.