Нормативний контроль
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нормати́вний контро́ль (англ. authority control) у бібліотечній справі — організація бібліотечних каталогів і бібліографічної інформації[1][2] шляхом присвоєння кожній темі певної назви. Такі унікальні заголовки застосовують послідовно в каталозі[3] та використовують з іншими організаційними даними, наприклад, перехресними посиланнями[3][4]. До кожного заголовку дають короткий опис меж застосовності й використання, що допомагає персоналу бібліотек підтримувати каталог в актуальному стані та спрощує роботу дослідникам[5].
Каталогізатори присвоюють кожній сутності (автор, книга, серія, видавництво) унікальний текстовий ідентифікатор, який послідовно використовують для однозначного опису всіх відсилань до цієї сутності, навіть якщо це варіант запису, псевдонім або криптонім[6]. Унікальний заголовок дозволяє отримати всю релевантну інформацію, включно з відомостями, пов'язаними з даними сутностей[6]. Нормативний контроль може розміщуватися в базі даних і містити зв'язки з іншими сутностями й іншими базами[7]. Тому нормативний контроль є різновидом бібліографічного контролю[en] та нормативного словника[en].
Хоча теоретично нормативному контролю може піддаватися будь-яка інформація (умовні заголовки, власні імена, корпоративні назви)[2], бібліотечні каталоги зазвичай зосереджені на іменах авторів та назвах книг. Класифікація Бібліотеки Конгресу виконує схожу функцію, хоча зазвичай її розглядають окремо. З часом записи нормативного контролю потребують змін та оновлень; хоча його метою не є створення ідеальної неперервної системи зберігання даних, він допомагає систематизувати й шукати інформацію[5].