Римське завоювання Британії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Римське завоювання Британії — тривалий і поступовий процес підкорення римлянами кельтських племен та їхніх державних утворень в Британії, який фактично розпочався в 43 році н. е. за імператора Клавдія з військової кампанії під орудою Авла Плавція, призначеного згодом губернатором Британії. Тогочасна Велика Британія неодноразово зазнавала вторгнень з боку Римської республіки та Римської імперії. Перші торговельні контакти та дипломатичні стосунки з Британією були встановлені римлянами ще під час експедицій Юлія Цезаря в 55 та 54 році до н. е. Економічний та культурний вплив стародавнього Риму суттєво дався взнаки вже на розвиткові Британії часів пізньої до-римської Залізної доби, особливо на півдні.
Між 55 до н. е., вторгненням Юлія Цезаря, та 43 н. е. в стосунках між королівствами Британії та Римською імперію існував status quo: Британія була сателітом Риму, сплачуючи данину, Рим натомість утримував британських заручників. Октавіан Август тричі планував військове вторгнення в Британію — в 34 р. до н. е., 27 р. до н. е. та в 25 р. до н. е. У перший та третій рази вторгнення були скасовані через внутрішні події в імперії, у другий — завдяки поступливості британців, які, як видавалося, пристали на вимоги римлян[1]. Згідно з «Діяннями божественного Августа», два британських королі, Дубновеллаун та Тінкомар, втекли до Риму як прохачі.[2] Географія Страбона, написана в цей період, стверджує, що Британія сплачувала більше мита, ніж могло би бути стягнено податків в разі її завоювання.[3]
У 40-х роках до н. е. політична ситуація в Британії набула нестабільного характеру. Катувеллауни стали найпотужнішим королівством на південному сході Британії, взявши гору над триновантами та захопивши їхню столицю Камулодун (Колчестер), а також, під орудою нащадків Коммія, колишнього союзника Юлія Цезаря, почали тиснути на своїх сусідів атребатів.
Імператор Калігула планував вторгнення в Британію в 40 н. е., проте ця кампанія виявилися насправді фарсом: згідно з Життям дванадцяти цезарів Светонія, він вишикував свої війська в бойову колону перед Ла-Маншем та наказав їм атакувати воду. Потому він змусив вояків збирати мушлі, називаючи їх «океанською здобиччю, для доставки в Капітолій та Палатин».[4] Одна з гіпотез припускає, що це мало би бути знущальним покаранням для солдатів за їхній заколот. У будь-якому разі, ця спроба «завоювання» стала в пригоді, підготувавши війська та інфраструктуру для вторгнення Клавдія трьома роками пізніше (так, наприклад, Калігулою було споруджено маяк в Булоні).