Студинський Кирило Йосипович
український філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Студинський Кирило Йосипович?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=
Кири́ло Йо́сипович Студи́нський | |
---|---|
Народився |
4 жовтня 1868(1868-10-04) с. Кип'ячка, Тернопільський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
Помер |
1941(1941) невідоме |
Країна | СРСР |
Національність | українець |
Діяльність | філолог, лідер спільноти, політик, історик літератури |
Alma mater |
Віденський університет ЛНУ ім. І. Франка |
Галузь | слов'янознавство, літературознавство, мовознавство, фольклористика |
Заклад | Львівський університет |
Посада | проректор Львівського університету (1939—1941) |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Науковий керівник | Ватрослав Ягич |
Членство |
НАН України Наукове товариство імені Шевченка |
Батько | о. Йосиф Студинський |
Мати | Вікторія Качала |
У шлюбі з | Леонтина Вахнянин |
Діти | Ірина-Марія та Юрій-Анатоль |
Роботи у Вікіджерелах Студинський Кирило Йосипович у Вікісховищі |
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Нейтральність цієї статті під сумнівом. |
Кири́ло Йо́сипович Студи́нський гербу Прус[1] (псевдоніми та криптоніми: Кость Вікторин; К. Вікторин; Кость В.; Іван Лаврін; І. Лаврін; К. Зорян; Зорян; К. С.; Батько; Іван Гарбуз; Федір Замора; Колька; Лівобічний; Літописець; К. Люнин; Не-Маковей; Не плазун, але й без трону; Віктор Осипович; Кость Осипович; Провінціал та ін.[2]; 4 жовтня 1868, с. Кип'ячка, нині Тернопільського району Тернопільської області — найімовірніше, липень 1941, місце смерті невідоме) — український філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч. Онук Степана Качали, дядько по матері Володимира, Климентія[3], Романа Слюзарів. Доктор філософії (1894), академік ВУАН (з 1924, з якої виключений 1934 «за контрреволюційну діяльність», 1939 року відновлений у членстві)[4].
У 1923–1932 — голова НТШ у Львові. У жовтні 1939 року був головою Народних зборів Західної України, а в 1940 — депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Був примусово вивезений зі Львова більшовиками, загинув за невідомих обставин.[5]