Судова справа «Cassis de Dijon»
судова справа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Справа «Кассіс де Діжон», Справа «Cassis de Dijon» або Rewe-Zentral VS Bundesmonopolverwaltung für Branntwein — судова справа 1979 року німецької компанії з роздрібної торгівлі «Rewe-Zentral» проти Німецької федеральної монопольної служби з алкогольних напоїв щодо скасування заборони імпорту з Франції до ФРН фруктового лікеру crème de cassis під назвою «Cassis de Dijon». Судове рішення мало важливу роль у європейському праві і заклало правові основи, які продовжують впливати на вільну торгівлю між країнами-членами Європейського Союзу. Дана справа стала застереженням від недобросовісної конкуренції на вільному ринку ЄС і запобіжником від протекціоністських заходів із захисту національного ринку від конкурентної продукції з інших країн-членів Спільноти.
Справа C-120/78 розглядалась Судом справедливості Європейського союзу, який 20 лютого 1979 року виніс рішення на користь компанії «Rewe-Zentral», визнавши заборону на імпорт лікуру до ФРН такого, що суперечить правилам ЄС. Дана судова справа стала важливим прецедентом для європейського законодавства у сфері роздрібної торгівлі, що вимагає, аби будь-які торгівельні обмеження між країнами-членами ЄС були недискримінаційними та пропорційними[1].
Суд постановив, що регулювання, яке застосовується як до імпортних, так і до вітчизняних товарів, яке спричиняє ефект, еквівалентний кількісному обмеженню імпорту, є незаконним обмеженням вільного руху товарів. Справа є основоположним судовим тлумаченням статті 34 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС). У цьому ж рішенні Суд встановив так званий "принцип розумності", який дозволяє виправдовувати недискримінаційні економічні обмежувальні заходи на підставах, відмінних від перелічених у статті 36 ДФЄС[2].