Шеляг
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ше́ляг, ше́лег, ше́люг (пол. szeląg від сер.-в.-нім. schillinc; латинська назва solidus) — назва срібних, білонних та мідних монет, що в різні епохи перебували на грошовому ринку українських земель. У літописах згадується, що вятичі та радимичі сплачували данину хозарам шелягами. На думку деяких дослідників шеляг — слов'янська назва германської монети шилінг, назва якої, в свою чергу, походить від латинського соліда. Першими срібними монетами типу шилінга (в українських землях мали назву «шеляга») були монети Тевтонського ордену, поморські (померанські) та інші емісії.
Шеляг | |
Місце розташування | Східна Європа |
---|---|
Розвивається з | шилінг |
Шеляг у Вікісховищі |
Згадування монети шеляг, що з'явилась у германському світі у XIV ст., у літописних розповідях про розмір данини, яку сплачували хозарам у IX-X ст., становить хронологічну проблему. Ймовірно, назва монет IX-X ст в цих літописах як шеляг є анахронізмом, тобто назва монети, що виникла у XIV столітті, при створенні літописних розповідей була перенесена у минуле, в IX-X століття. Підтвердженням цього є порівняння текстів різних рукописів давньоруських літописів. Так в Радзивилівському, Лаврентіївському та Іпатіївському та похідних від них літописах, що збереглись у рукописах XIV-XV ст., назва монети шеляг згадується у подіях 885 та 964 років. Проте у Новгородському першому та Новгородському четвертому літописах, що також збереглись у рукописах XIV-XV ст., у цих місцях згадувань монети шеляг немає. Тому можна припустити, що розмір данини в шелягах, що давалась хозарам вятичами та радимичами у IX-X ст. була внесена при одному з переписувань у XIV ст.
Перші польські та литовські шеляги з'явилися в Україні внаслідок грошової реформи короля Стефана Баторія в 1579 році (дорівнював 6 денаріям і становив 1/3 польського гроша). Маса шеляга становила 1.130 г (0.180 г чистого срібла). У 1627 році карбування шелягів на монетних дворах Речі Посполитої було припинене, але на територію держави масово завозилися з Пруссії та балтійських володінь Швеції (у тому числі шеляги, підроблені у місті Сучава (див. Сучавська підробка). У 1659-66 роках відбулася масова емісія мідних шелягів (боратинок) вагою 1.3 г. Карбування шеляга (у зв'язку з наростанням інфляційних процесів) було відновлене лише в 1749 і з перервами велося до 1792. Невелика кількість шелягів була випущена у 1774 році австрійською владою для Королівстві Галичини та Володимирії. У XIX ст. — народна назва російської копійки в Україні. Лічба монет велася на копи (кіпники). Одна копа дорівнювала 50 шелягам (копійкам).
Також українська назва польсько-литовської дрібної монети, спочатку срібної, пізніше білонної — «шельонґів», «солідів» (пол. szeląg, лат. solidus) XVI — XVII століттях і рівновартісних їм шилінгів, солідів, у німецьких містах Пруссії й Бранденбурґу, що підлягали Польщі, а також солідів балтійсько-шведських (ризьких і лівонських) XVII ст.. В Україні в особливо інтенсивному обігу були балтійсько-шведські (королеви Кристини, Карла-Ґустава і Карла XI) та польські мідні «боратинки» (від автора проєкту Т. Л. Боратині). Шеляг становив 1/3 польсько-литовського гроша; в російській валюті 2/3 копійки.