Японський націоналізм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Японський націоналізм (япон. 国 粋 主義) — це форма націоналізму, яка стверджує, що японці є монолітною нацією з єдиною незмінною[en] культурою та сприяє культурній єдності японців. Він охоплює широкий спектр ідей, вихованих японським народом протягом останніх двох століть щодо своєї рідної країни, її культурної природи, політичної форми та історичної долі. Корисно розрізняти японський культурний націоналізм (ніхондізрон[en]) від політичного, або державного спрямованого націоналізму (тобто, етатизм Сьови (Хірохіто)), оскільки багато форм культурного націоналізму, наприклад, ті, що пов'язані з фольклористикою (тобто Янаґіта Куніо), не підтримують державно-центричного націоналізму.
У добу Мейдзі в Японії націоналістична ідеологія складалася з поєднання вітчизняних та закордонних політичних філософій, спочатку розроблених урядом Мейдзі для сприяння національній єдності та патріотизму й обороні від колонізації західними державами, а згодом у боротьбі за досягнення рівності з найсильнішми країнами світу того часу. Він розвивався протягом періодів Тайсьо і Сьови, щоб виправдати тоталітарний уряд та експансіонізм, і забезпечив політичну та ідеологічну основу для дій японських військових у роки, що передували Другій світовій війні.
Отже, під японським націоналізмом розуміють:
- етнічний або так званий культурний націоналізм (яп. 民族主義, みんぞくしゅぎ, міндзоку-сюґі), який обґрунтовує унікальність японського етносу;
- політичний націоналізм (яп. 国民主義, こくみんしゅうぎ, кокумін-сюґі), який визначає японців як політичну націю та обґрунтовує її право існування;
- державницький націоналізм або етатизм (яп. 国家主義, こっかしゅぎ, кокка-сюґі), який легітимізує існування японської держави і розглядає останню як досконалу форму організації японської політичної нації.
Інколи до японського націоналізму помилково відносять японський імперіалізм (帝国主義, ていこくしゅぎ, тейкоку-сюґі), який нехтує інтересами японської політичної нації заради побудови багатоетнічної імперії.