Жінка, зодягнена в сонце
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Жі́нка, зодя́гнена в со́нце (грец. γυνὴ περιβεβλημένη τὸν ἥλιον, лат. Mulier amicta sole, церковнослов'янською: Жена́ ѡблече́на въ со́лнце) — символічний персонаж Об'явлення Івана Богослова. Образ Жінки має різні богословські тлумачення, серед яких домінує трактування його як християнської церкви в період гонінь, він виражає дар спасіння, який Бог дарував людству та ознаменування перемоги добра над злом. Про це йдеться у висновку Книги Одкровення в сцені видіння Нового Єрусалиму, в якому немає більше ні храму, ні сонця, ні місяця, тому що Бог і Агнець — це храм Нового Єрусалиму, а слава Бога і Агнця — це світильник його (Об. 21:22–23).
Жінка, зодягнена в сонце грец. γυνὴ περιβεβλημένη τὸν ἥλιον | |
---|---|
Мадонна, одягнена в сонце (польський майстер, середина XV століття) | |
Стать | жіноча |
Ім'я іншими мовами | Жена́ ѡблече́на въ со́лнце |
Латинське написання | Mulier amicta sole |
Діти | Ісус Христос |
Пов'язані персонажі | Ісус Христос, Сатана |
Пов'язані події | Апокаліпсис |
Цей образ знайшов своє відображення в образотворчому мистецтві: як в роботах на сюжет Апокаліпсиса, так і в окремих іконографічних сюжетах, пов'язаних з Богородицею.