Кіевская старина
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Кіевская старина» («Київська минувшина») — щомісячний багатопрофільний історико-етнографічний та літературний часопис в Україні. Видавався у Києві російською і українською (в російській транслітерації з 1905 року, в українській з 1906 року) мовами впродовж 1882–1906 років.
Титульний аркуш часопису 1898 року | ||||
Країна видання | Російська імперія і Україна | |||
---|---|---|---|---|
Тематика | історія, етнографія, археографія, археологія, література | |||
Періодичність виходу | щомісячник | |||
Мова | російська та українська | |||
Адреса редакції | Київ | |||
Редактор |
Теофан Лебединцев (1882 — 1887) Олександр Лашкевич (1887 — 1889) Євген Кивлицький (1889 — 1893) Володимир Науменко (1893 — 1906) | |||
Засновано | 1882 | |||
Дата закриття | 1906 | |||
Читати у Вікіджерелах |
Заснований з ініціативи київської Старої громади для висвітлення досягнень у галузях історичної науки, визначення напрямів дослідницьких пошуків, поширення історичних знань.
За тематичним і хронологічним діапазонами охоплення історичної проблематики не мав аналогів у фаховій періодиці України. Видавався за кошти від пожертвувань громадівців та меценатів, а також за рахунок передплати.
Перший редактор-видавець часопису — Феофан Лебединцев, потім головними редакторами були Олександр Лашкевич, Євген Кивлицький та Володимир Науменко. Помітно вплинули на видання Володимир Антонович, Павло Житецький, Олександр Лазаревський, Микола Петров, Михайло Грушевський, Орест Левицький та інші.
Навколо видання згуртувалися відомі представники тогочасної української історичної думки, етнографи, літератори, мовознавці, письменники.
Основні автори видання: Дмитро Багалій, Михайло Владимирський-Буданов, Володимир Іконников, Іван Каманін, Микола Костомаров, Аполлон Скальковський, Дмитро Яворницький; археолог Микола Білозерський; композитор та етнограф Микола Лисенко, етнографи Микола Сумцов, Чеслав Нейман, Тадей Рильський; мовознавці Агатангел Кримський, Борис Грінченко, Володимир Науменко, Микола Петров, Олександр Потебня; письменники та драматурги Марко Вовчок, Іван Карпенко-Карий, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний, Леся Українка, Іван Франко та інші.
У 1907 року журнал продовжив друк під назвою «Україна» і видавався переважно українською мовою. За версією низки дослідників «Україна» був самостійним виданням.
Спроби реанімувати «Киевскую старину» в УРСР у 1970-х роках зазнали невдачі (1972 року вдалося видрукувати 2 номери). 1992 року видання журналу під назвою «Київська старовина» поновлено.
Усього вийшло 94 томів журналу[К 1][1]. Опубліковано 6405 робіт різного об'єму та жанру[2]. Архів редакції журналу зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у фонді 112[3].