Німецький імператор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Німе́цький імпера́тор (нім. Deutscher Kaiser) — у 1871 — 1918 роках титул монархів Німецької імперії. Використовувався представниками німецької династії Гогенцоллернів, починаючи зі сходження на трон Вільгельма I 18 січня 1871 року, і закінчуючи зреченням Вільгельма II 9 листопада 1918 року в останні дні Першої світової війни. Імператором міг стати тільки прусський король. Спрощена назва — кайзер.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Імператор Священної Римської імперії.