Лина Костэнко
From Wikipedia, the free encyclopedia
Remove ads
Лина Костэнко (укр.: Ліна Костенко; шач. 19 мартста 1930) — украинань сёрмадысь, валморайсь ди дисидентсь[3][4][5].
Remove ads
Эряфонь киц
Покаманза
- «Проміння землі» (1957)
- «Вітрила» (1958)
- «Мандрівки серця» (1961)
- «Зоряний інтеграл» (1963)
- «Княжа гора» (1972)
- «Над берегами вічної ріки» (1977)
- «Маруся Чурай» (1979)
- «Неповторність» (1980)
- «Сад нетанучих скульптур» (1987)
- «Бузиновий цар» (1987)
- «Вибране» (1987)
- «Інкрустації» (1994)
- «Берестечко» (1999)
- «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала» (1999)
- «Гіацинтове сонце» (2010)
- «Записки українського самашедшого» (2010)
- «Річка Геракліта» (2011)
- «Мадонна перехресть» (2011)
- «Триста поезій. Вибрані вірші» (2012)
Remove ads
Кяльвалсь
- І. М. Дзюба. Костенко Ліна Василівна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. Т. 5 : Кон — Кю. С. 222. ISBN 978-966-00-0855-4 (укр.)
- І. М. Дзюба. Костенко Ліна Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. ISBN 966-02-2074-X (укр.)
- Дмитро Дроздовський. «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних, або післямова до круглого столу» // Дзеркало тижня, № 27 (555), 16.07.2005 (укр.)
- Дмитро Дроздовський. Камертон поезії Ліни Костенко // Поетичні майстерні, 2006 (укр.)
- Володимир Панченко. Самотність на верхів'ях. Поезія Ліни Костенко в часи «відлиги» і «заморозків» // День, № 133, 2004 (укр.)
- Юрій Бондаренко. Людина — центр історії в романі Ліни Костенко «Берестечко» (до проблеми формування історичної свідомості школярів) // Урок української. 2004. № 11-12. С.26-30. (укр.)
Лятфтамат
Ушеширень кучфтемат
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads