Вінниця
From Wikipedia, the free encyclopedia
Remove ads
Ві́нниця (укр. Вінниця, рос. Винница, пол. Winnica) є варош в западноцентралнуй Украйині на Подолії, адміністративный центр Вінницької области тай Вінницького района. Вінниця лежит на берегах Южного Буга и має населеня 369,739 бывателюв (оцінка на 2022).[1]
Remove ads
Історія
Рання історія
Вінниця была важным торговым и політичным центром зачинавучи з 14. стороча, кой Федор Коріатович, стрычаник великого князя литовського Олґерда, поклав на берегах Южного Буга у 1363. році фортецю уд татарськых набігув.
У 15. столітьови великый князь литовськый Александер Яґеллончик дав Вінниці маґдебурзькоє право. У 1566 она стала частьов Брацлавського воєводства. У 1569–1793. роках варош быв у Короні Корольства Польського. У році 1648 Вінниця стала епіцентром козацькых повстань пуд проводом Богдана Хмельницького; а у фебруарі 1651. року бігом обороны Вінниці козацькый полк Ивана Богуна удбив атаку 20,000-ї польської армії. Вінниця была частьов Гетьманщины до 1667. року, и в 1672–1699 — частьов Османської імперії.[2] Пуд польськым правліньом Вінниця мала статус корольського вароша. 18. марця 1783 Антоній Протазій Потоцькый удкрыв у Вінници Польську торгову компанію. 1. піхотный полк польської коронної армії розміщовав ся у вароши у році 1788, докідь го не релоковали до Пйотркова Трибуналського.[3]
Пузньомодерна історія
По Другому поділови Польщі у 1793. році Російська імперія анексовала варош и реґіон. Росія яла укоріньовати римокатолицизм: католицькі церьквы у вароши перечиньовали на православні, у тум числі днешньый Спасо-Преображенськый собор.
У російському списованьови 1897. року Вінниця мала 30,563 чоловік населеня и так была третьым майвеликым варошом Подолії по Камянцю-Подольському тай Умани. Из завершеньом ставбы желізничных споєнь у 1871 Вінниця зачала скоро ся економічно тай інфраструктурно розвивати. Вароськый архітектор Григорій Артинов поклав шор будов: водонапорну турню, театер, церьквы, готелі тай хыжі — котрі и до днесь формувут ландшафт вароша.
Бігом Украйинської револуції 1917–1920. рокув Вінниця ся трираз убирала містом розміщеня державных структур Украйинської народної републікы (УНР). Директорія УНР ся розміщовала у готельови „Савой“, што значило, ож Вінниця была де факто головным варошом републікы. 16. мая 1920. року у Вінници ся удбыла стріча голув УНР и Польщі, Симона Петлюры тай Юзефа Пілсудського.[4]
При совєтськуй владі Вінниця стала індустріалным ґіґантом из фокусом на выробництво цукру, айбо читаво пострадала бігом Голодомора 1932–1933. рокув.[5]
У 1937–1938 бігом Великого терора (Єжовщины) НКВД справили масову згубу 9,000–11,000 чоловік у Вінници — ся подія стала знама ги Вінницька траґедія.[6]
Друга світова война
Бігом Другої світової войны, Вінниця была окупована німецькыма катунами 19. юлія 1941. Попри довоєнноє жыдувськоє населеня у булше ги 34,000 чоловік, лиш 17,000 из них ся лишили, а вшыткі другі были навперед успішно евакуйовані удну Совєтського союза.[7] Почти вшыткі жыдове, котрі ся лишили у Вінници пуд націстськов окупаційов были забиті бігом Голокоста німецьков бріґадов смерти Einsatzgruppe C.[7] У 1942. році читавый дараб жыдувського района Єрусалимка быв изгубленый німцями.[жрідло?] Тот період ілуструє знама фотоґрафія „Послідньый жыд у Вінници“.
Адолф Гітлер быв розмістив свою восточну штабквартиру Führerhauptquartier Werwolf у штабквартирі Вермахта[8] коло вароша. Комплекс быв покладеный у 1941–1942 російськыми полонеными, многі з котрых пак были убиті.[9] Гітлерово бываня было деревлянов хыжков у приватнуй загороді из окремым бетонным бункером.[10] Комплекс обсяговав дас 20 другых деревляных хыжув, електроштацію, сады, колодязі, три бункеры, басейн на плаваня тай оборонні позиції.[11]
Гітлер бывав у „Верволфі“ дакулко тыжнюв у 1942 тай на зачаткови 1943.[12] На днешньый день мож навщивити немногі останкы комплекса, котрі у єдному из звітув ся описувут ги „ворох бетона“ позад того, ож націшты го знесли у 1944.[13] На авґуст 2018. року планы вытворити повноцінный музей на місті „Верволфа“ не были реалізовані.[14][15]
Пузньый совєтськый період
По завершеню Другої світової войны Вінниця стала локаційов воєнної базы совєтськых воздушных сил, котра обсяговала аеропорт, болницю, арсеналы тай другі воєнні установкы. Уд 1960. року и до кунця 1990. рокув у Вінници была штабквартира 43. ракетної армії Ракетных войськ стратеґічного призначеня.[16] 2. окрема воздушно-артілерійська бріґада, котра пак стала 24. воздушнов армійов, розміщовала ся у Вінници у 1960–1992. роках.
Независла Украйина
Командованя Воздушных сил ЗСУ ся розміщовало у Вінници уд року 1992. Бігом повномасштабної інвазії РФ в Украйині, 25. марця 2022 центер командованя быв читаво пошкодженый російськыми крылатыми ракетами.[17]
14. юлія 2022. року центер Вінниці быв атакованый трьома російськыми крылатыми ракетами: проєктілы трафили у місну клініку NeuroMed тай офіцірськый дум, котрый ся хосновав ги концертный зал. Уд атакы умерли 27 чоловік (межи нима троє дітий),[18] 80 были госпіталізовані. На слідувучый день Міністерство обороны РФ заявило, ож цільов были высокопоставлені украйинські воєнні офіціры тай представителі загатарных компаній воєнної індустрії.[19][20]
12. октовбра 2022, пілот Вадим Ворошилов (позывный „Karaya“) збив коло Вінниці 5 дронув „Шахед 136“. Позад уймы, вчиненої аеропланови, Ворошилов ся катапултовав у Вінницькуй области по тому, як удвюг свуй унищовач уд вароша. За вто го нагородили званьом Героя Украйины.[21]
У 2023. році Вінниця удкрыла представительськый офіс Европської унії.
Remove ads
Референції
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads