Народны будителї

Нáродны буди́телї або історічно буди́телї (чеськ. buditelé, словен. buditelia, укр. будителі, словін. buditelj і булг. будители, дослова — «пробуджаючі») — актівісты народного, културного і языкового оброджіня славяньскых народів, основа славяньской інтеліґенції новых суверенных славяньскых штатів. Ідеї «будителїв» были в 18. і 19. сторочі шыроко розшырены в період по Великій французьскій револуції в славяньскых краях выходной і южной Европы. Творили основу боя славяньскых народів за вытворїня незалежных народных штатів. Найактуалнїшыма і вєдно з тыма найрадікалнїшыма были ідеї «будителїв» в періферных областях, котры были зломены в дослїдку довгодобым чуджім етнічным тиском — в Чеську і Словіньску під сторочнов надвладов нїмецького языка і културы, на Словеньску і Підкарпатьскій Руси під силным мадярьскым тиском, в Булгарії під сторочным османьскым ярмом.

Так чеськых, як ай булгарьскых і русиньскых будителїв характерізовав вынятково глубокый інтерес о історії і културу старых славяньскых народів. Особиту позорность придїляли історії, културї і языку.

Русиньскы

В половинї 19. стороча ся в Карпатьскых Русинів на Підкарпатю зачав процес «народного оброджіня», котрый быв в тім часї сполочный про векшыну народів середнёй і южной Европы. Карпаторусиньскы «будителї» (Александер Духновіч, Александер Павловіч, Адолф Добряньскый, Александер Мітрак, Іван Сілвай і далшы) были орґанічнов частёв російского пруду славянофілства. Споїли духовну і світьску інтеліґенцію края про културну і народну працу, дали єй найсилнїшый імпулз і напрям, заставили мадярізацію краю. Концём 19. стороча ся зачала конверзія на православіє меджі русиньскыма ґрекокатоликами в США — тот рух вів священик Алексій Товт.

Чеськы

Найстаршым проявом будительства было тзв. «чеське оброджіня» концём 18. стороча.

Словеньскы

Почас формованя модерного словеньского народа ролю народных будителїв поступнї выконовали представителї бернолаковской, колларьско-гамуляковской, штуровской ґенерації, ґенерації тзв. матічного періоду і періоду звышеного мадярізачного утиску по австро-угорьскім вырівнаню (1867).^[1]^[2] Їх дїятельство причіслёвали сферу політічну (напр. Жадости словеньского народа (словен. Žiadosti slovenského národa), Меморандум народа словеньского (словен. Memorandum národa slovenského)), културно-умелецьку, научно-дослїдну (переважно языкознавство і історію), соціалну (напр. бой проти алкоголізму через сполкы трезвости) і почас словеньского повстаня (1848–1849) ай воєньску область (добровольницькы выправы).

В резултатї снагы народных будителїв было вытворїня сполочного штату з културным і етнічным близкым чеськым народом в октобрї 1918 (взник Чехословакії), в котрім здобыли Словаци можность слободного (културного, умелецького і под.) розвою і участи на політічнім жывотї.

Народны будителї