Неонацизм

Неонаци́зм (давньогрец. νέος — новый + нацизм; новый нацизм, новый націонал-соціалізм^[1], новочасный нацизм^[2]) — кываня, якоє пусля Другої світової войны^[1] скапчало ультраправі^[3][2] екстриміскі^[1][2], націоналістичні^[1][4] орґанізації, ідеологічно близкі ид старому нїмецькому нацизмови (націонал-соціалізмови) вадь прямо рахуючі ся наслїдниками Націонал-соціалістичної нїмецької робочої партії (НСДАП)^[1].

Основу неонацизма складає ідея превосходства «білої расы»^[1], «арійської расы»^[5] и «свойого народа»^[1]. Главными противниками «арійцю» рахуют ся євреї^[5], утвержує ся существованя «всесвітнього жидомасонського заговора». Неонацисты непризнают авадь оправдуют Холокост^[1]. Неонацизм направленый так само проти людий другых рас и народу, так само и імігранту^[1][4]. Шыроко роспростерта ідея настаючуй «сятуй расовуй войнї»^[1]. Часть неонацистськых груп які закликовуют ид созданьови революціоным путьом фашистської державы. Для неонацизма характерна тяга вчинити общество на основі жосткої ієрархії^[6].

Из 1945 года неонацизм вадь усиляв ся, вадь слабів, так як соціальнї, економічнї и поколїнські факторы робили його ідеологію бульш вадь май мало притяговальный для представителям общества^[7]. В шорови країн принятї законы проти дїяня неонацистськых орґанізацій и хоснованя нацистськых символу^[1].

Марш Британського кываня, около 1979 года