Євромайдан
протести в Україні з 30 листопада 2013 року до лютого 2014 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про %D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Євромайда́н (також Єврореволю́ція[22], Революція гідності[23][24]) — національно-патріотичні[25][26][27][28] протестні акції в Україні, передусім проти корупції[29][30], свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.
Євромайдан в Україні | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Київські повстання / Євроінтеграційні, національно-патріотичні[1][2][3][4], антикорупційні[5][6], соціальні та антиурядові масові протести | |||||||||
Горішній ряд: великий прапор Європи; співачка Руслана зачитує резолюцію Євромайдану; київський Євромайдан 27 листопада. По середині: народне віче на майдані Незалежності 1 грудня. Нижній ряд: революційна «йолка»; демонстранти намагаються протистояти можливому штурму будівлі КМДА 11 грудня; постамент пам'ятника Леніна у Києві, знесеного 8 грудня. | |||||||||
| |||||||||
Сторони | |||||||||
Опозиція, антиурядові протестувальники, прихильники ЄС:
Всеукраїнське об'єднання «Майдан» Інші політичні партії Націоналісти: Громадські організації: Національні організації: |
Владні структури та установи:
провладні партії (противники ЄС): Інші політичні партії Громадські організації: інші: | ||||||||
Лідери | |||||||||
політики: Віталій Кличко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Олександр Турчинов, Петро Порошенко, Андрій Парубій, Дмитро Ярош, Юрій Луценко та ін. журналісти: Тетяна Чорновол, Мустафа Найєм, Вікторія Сюмар, Єгор Соболєв та ін. |
Віктор Янукович, Микола Азаров, Віталій Захарченко, Андрій Клюєв, Віктор Пшонка, Олександр Якименко, Сергій Кусюк, Сергій Кулик та ін. | ||||||||
Сили | |||||||||
Загони охорони Майдану:
|
частина особового складу МВС Внутрішні війська СБУ УДО Беркут ДСНС «тітушки» | ||||||||
Втрати | |||||||||
Загинули: 106 (офіційні дані[15]) Поранено: понад 2000, серед них двоє громадян Польщі[16] |
Загинули: 16[17][18], Поранено: понад 280, з них 111 — госпіталізовано (переважно, беркутівці та бійці внутрішніх військ).[19][джерело?] Втрати техніки: 3 бронетранспортери 1 бульдозер Перехід на бік противника: 1 бульдозер | ||||||||
Загальна кількість загиблих: 128 Загальна кількість постраждалих: біля 2700 — 3000 людей[20], серед них журналістів під час виконання професійних обов'язків — 136[21] Втрати техніки: 3 бронетранспортери |
Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Протести, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам із боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності.