Loading AI tools
іранський політик, прокурор, президент Ірані З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Саїд Ібрагім Райсол-Садат (перс. سید ابراهیم رئیسالساداتی; 14 грудня 1960 — 19 травня 2024),[5][6] більш відомий як Ібрагі́м Раїсі́ (перс. ابراهیم رئیسی , ⓘ) — іранський політик-консерватор, мусульманський правознавець. Президент Ірану з 3 серпня 2021[7][8][9]. Мав прізвиська «тегеранський м'ясник»[10] та «іранський м'ясник», внаслідок організованих ним масових страт загинуло від 2800 до 30 тис. осіб[11][12].
Ібрагім Раїсі | |
---|---|
перс. ابراهیم رئیسی | |
8-й президент Ірану | |
3 серпня 2021 — 19 травня 2024 | |
Попередник | Хассан Рухані |
Наступник | Мохаммад Мохбер в.о. Масуд Пезешкіян |
Народився | 14 грудня 1960 Мешхед, Іран |
Помер | 19 травня 2024[1] (63 роки) Bakrabad Rural Districtd, Central Districtd, Varzaqan Countyd, Східний Азербайджан, Іран |
Похований | Мавзолей Імама Рези[2][3] |
Відомий як | політик, Каді, факіх |
Місце роботи | Університет Імам Садикаd |
Країна | Імперська Держава Іран і Іран |
Alma mater | Shahid Motahari Universityd і Ісламський теологічний коледж в Кумі |
Політична партія | Асоціація войовничого духовенства і Асоціація бойового духовенства |
У шлюбі з | Джаміле Аламолгода |
Релігія | іслам[4] |
Нагороди | |
Підпис | |
raisi.ir | |
Працював на кількох посадах у судовій системі Ірану, таких як заступник голови судді (2004—2014), генеральний прокурор (2014—2016) та головний суддя (2019—2021). Він також був прокурором та заступником прокурора Тегерану у 1980-х та 1990-х. З 2016 по 2019 рік він був казначеєм та головою Астані Кудс Разаві, боніади.[13] Він також є членом Асамблеї експертів з провінції Південний Хорасан, вперше обраний на виборах 2006 року.
Раїсі балотувався в президенти в 2017 році[14] як кандидат консервативного Народного фронту Сил ісламської революції[15] програвши чинному президентові Хасану Роухані, 57 % до 38,3 %. Він був одним із чотирьох осіб у комітеті обвинувачення, відповідального за страту тисяч політичних в'язнів в Ірані в 1988 році, який опозиційні групи Ісламської Республіки Іран та деякі західні ЗМІ називають Комітетом смерті.[16][17][18][19] Проти нього діють санкції Управління з контролю за іноземними активами США[20][21] відповідно до розпорядження 13876. Міжнародні правозахисні організації та спеціальні доповідачі ООН звинувачують його у злочинах проти людства.[22] Раїсі вдруге успішно балотувався в президенти в 2021 році, змінивши на посаді Хассана Рухані.
Його адміністрація займається постачанням безпілотників та технологій їхнього виготовлення до Росії під час російського вторгнення в Україну у 2022.[23][24][25]
19 травня 2024 гелікоптер в якому він перебував з міністром закордонних справ Хусейном Аміром-Абдуллахіаном, та ще кількома урядовцями, зазнав катастрофи, після якої він зник.[26] Згодом ЗМІ підтвердили інформацію про його загибель.[27]
Напередодні своєї загибелі відвідував відкриття спільної з Азербайджаном греблі на річці Аракс.
Ібрагім Раїсі народився 14 грудня 1960 року в перській родині в районі Ноган, штат Мешхед. Його батько — Сеєд Хаджі — помер, коли Ібрагіму було 5 років.
Про шкільні роки Раїсі нічого невідомо.[28] Він стверджував, що отримав ступінь доктора приватного права в Університеті Мотахарі, проте доказів цього немає[29].
Почав навчатися в семінарії Кум у віці 15 років. Тоді ж він почав навчатись у Наввабській школі. Після цього пішов до школи аятолли Саєда Мухаммада Мусаві Нежада, і його навчання співпало з навчанням інших студентів. 1976 року поїхав до Кума, щоб продовжити навчання в школі аятолли Боруджерді. Він був учнем Сейід Хоссейн Боруджерді, Мутаххарі, Аболгасем Хазан, Хоссейн Нурі Хамедані, Алі Мешкіні і Мортеза Пасандідеха.[30][31] Згодом Раїсі знову оголосив себе аятолою незадовго до президентських виборів 2021 року.[32]
У 1981 році його призначили прокурором Караджа. Пізніше він також був призначений прокурором Хамадану і обіймав обидві посади разом. Одночасно він працював у двох містах на відстані 300 км один від одного.[33] Через чотири місяці його призначили прокурором провінції Хамадан.
Він був призначений заступником прокурора Тегерану в 1985 році і переїхав до столиці.[34] Через три роки і на початку 1988 року він став близьким до Рухолли Хомейні і отримував від нього спеціальні укази (незалежні від судової влади) для вирішення правових питань у деяких провінціях, таких як Лорестан, Семнан та Керманшах.
Хуссейн-Алі Монтазері назвав Раїсі одним із чотирьох людей, причетних до страт іранських політичних в'язнів у 1988 році.[35] Іншими особами були Мортеза Ешрагі (прокурор Тегерана), Хоссейн-Алі Найєрі (суддя) та Мостафа Пурмохаммаді (представник МВС в Евіні). Імена перших двох осіб згадуються в наказі Хомейні. Пурмохаммаді заперечував свою роль, але Раїсі ще не коментував це питання.[36][37]
Розстріли іранських політичних в'язнів 1988 року — це серія державних розстрілів політичних в'язнів по всьому Ірану з 19 липня 1988 року, що тривали п'ять місяців.[38][39][40][41][42][43] Більшість вбитих були прихильниками народних моджахедів Ірану, хоча прихильників інших лівих фракцій, включаючи федаянців і партію Туде Ірану (Комуністична партія), також стратили.[44] За даними Amnesty International, тисячі політичних в'язнів викрадали і утримували в іранських ізоляторах по всій країні, та без судового розгляду їх вбивали згідно з розпорядженням Верховного керівника Ірану. Багато вбитих у цей час піддавались тортурам та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, поводженню чи покаранням.[45]
Вбивства були описані як політична чистка без прецедентів у сучасній історії Ірану як за масштабами, так і за межами охорони.[46] Однак точна кількість страчених в'язнів залишається суперечливим питанням. Amnesty International, після опитування десятків родичів, обчислює число тисячами;[47] а потім — заступник верховного лідера Рухолли Хомейні Хуссейн-Алі Монтазері вказав у своїх мемуарах число від 2800 до 3800[48] але за альтернативною оцінкою ця цифра перевищує 30 000.[49] Через велику кількість в'язнів групою по шестеро завантажували у автонавантажувачі та через півгодини вішали на крани.[50]
Після смерті Хомейні та обрання Алі Хаменеї новим верховним лідером Раїсі був призначений прокурором Тегерану новопризначеним головою юстиції Мохаммадом Язді. Він обіймав цю посаду протягом п'яти років з 1989 по 1994 рік. У 1994 році він був призначений керівником Генеральної інспекційної служби.
З 2004 по 2014 рік Раїсі обіймав посаду першого заступника голови судді Ірану, призначений головою судді Махмудом Хашемі Шахруді. Він зберіг свою посаду в перший термін Садека Ларіджані на посаді голови суду. Пізніше він був призначений генеральним прокурором Ірану у 2014 році, обіймаючи цю посаду до 2016 року, коли подав у відставку з посади голови Астану Кудс Разаві.[51] Він також працював прокурором Спеціального канцелярійного суду.
Раїсі називали одним із кандидатів у президенти від Народного фронту Сил ісламської революції (JAMNA) у лютому 2017 року.[52] Його кандидатуру також підтримав Фронт стабільності ісламської революції.[53][54] Він офіційно оголосив про своє балотування в заяві, опублікованій 6 квітня, і назвав свою «релігійну та революційну відповідальність балотуватися», посилаючись на необхідність «фундаментальних змін у виконавчому управлінні країни» та уряду, який «бореться з бідністю та корупцією».[55] 14 квітня 2017 року він зареєструвався в Міністерстві внутрішніх справ, заявивши, що настав час виконувати права громадянства, а не лише писати акт.[56]
15 травня 2017 року кандидат від консерваторів Мохаммад Багер Галибаф зняв свою кандидатуру на користь Раїсі.[57] Припускали, що Галібаф стане першим віце-президентом Раїсі, якщо його обрать.[58] Вони також долучились до передвиборчої акції в Тегерані між собою.
У кількох джерелах[59][60][61] Раїсі описувався як можливий наступник верховного лідера Ірану, аятолли Алі Хаменеї.[62] У 2019 році Саїд Голкар з «Аль-Джазіри» назвав Раїсі «найімовірнішим наступником аятолли Алі Хаменеї» на посаді Верховного лідера Ірану[63]. У 2020 році Декстер Філкінс описав його як «часто згадуваного» як наступника Хаменеї[64].
Після оголошення результатів виборів Раїсі отримав 15 786 449 із 42 382 390 (38,30 % голосів), програвши чинному президентові Рухані та посівши друге місце. Він не привітав Рухані з переобранням на посаду президента[65] і попросив Раду опікунів розглянути «порушення закону» до та під час виборів зі 100 сторінками доданої документації.[66]
У 2021 році Раїсі знову балотувався в президенти і переміг на виборах.[67][68]
19 травня 2024 року Раїсі загинув під час авіатрощі його гелікоптера поблизу іранської Джульфи, на кордоні з Азербайджаном[69][70]. В авіакатастрофі також загинули міністр МЗС Хусейн Амір-Абдуллахіан та кілька інших чиновників[69][71]. Напівофіційне іранське інформаційне агентство Mehr News повідомило, що він «став мучеником катастрофи»[72]. Раїсі є другим президентом Ірану, який помер на посаді, після Мохаммада-Алі Раджаї, який загинув під час вибуху в 1981 р[73].
Раїсі підтримував сегрегацію за статтю. В інтерв'ю 2014 року він сказав про заплановану сегрегацію в муніципалітеті Тегерана, що «більшість жінок краще працюють у невимушеній атмосферії».[74] Він також був прихильником ісламізації університетів, цензурування Інтернету та цензури західної культури.[75][76][77]
У 2017 році Раїсі повідомив: «Я бачу активізацію економіки опору єдиним способом покласти край бідності та знедоленості в країні».[78] Він підтримує розвиток аграрного сектору над комерційною роздрібною торгівлею, що «врешті-решт принесе користь іноземним брендам».[79]
У 2017 році він пообіцяв потроїти щомісячні державні виплати, що складають 450 000 ріалів на громадянина, для подолання корупції та створення шести мільйонів робочих місць.[80]
Відповідаючи журналістам про його зовнішню політику, він сказав, що «це має налагодити зв'язки з усіма країнами, крім Ізраїлю».[81]
У листопаді 2019 року був доданий до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США за просування внутрішнього та іноземного гніту режиму Алі Хаменеї.[87][88]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.