Loading AI tools
радянський український кінорежисер, сценарист, письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ві́ктор Миха́йлович Івано́в (31 січня [13 лютого] 1909, Козятин, Київська губернія, Російська імперія — 18 червня 1981, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український кінорежисер, сценарист, письменник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974).
Віктор Михайлович Іванов | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 31 січня (13 лютого) 1909 Козятин, Козятинська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 18 червня 1981[1] (72 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | кінорежисер, сценарист | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
Членство | Національна спілка письменників України і Національна спілка кінематографістів України | |||
Партія | КПРС | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
Премії |
| |||
| ||||
Іванов Віктор Михайлович у Вікісховищі | ||||
Народився у м. Козятин Київської губернії. У 1936 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) (майстерня Сергія Ейзенштейна).
Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером, мама, Тетяна Андріївна — домогосподаркою. Під час епідемії холери у 1919 р. батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину з трьома дітьми. Щоб прогодуватися, Віктор у 13 років влаштувався працювати розсильним у відділі народної освіти.[2]
Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. Пізніше у В'язьмі отримав спеціальність помічника машиніста поїзда. У 1932 р. молодому перспективному працівнику дали направлення до Московського інституту залізничного транспорту. Але він подав документи до Московського державного інституту кінематографії, вступивши на режисерське відділення, на курс кінорежисера Сергія Ейзенштейна.[2]
Працював асистентом режисера на Київській кіностудії імені Довженка. Після початку німецько-радянської війни просився на фронт, але йому відмовляли. У 1942 р. працівників кіностудії евакуювали до Ашгабата.[2]
Добився відправки на фронт. Війну пройшов командиром взводу вогнеметників. Воював під Сталінградом, форсував Дніпро, Букринський плацдарм, брав участь у звільненні Києва. Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров'я.[2]
У роботі на Київській кіностудії тодішнім керівництвом йому було відмовлено як інваліду, тому після закінчення війни працював на кіностудіях Свердловська, Вільнюса, Каунаса.[2]
З 1950 р. — режисер-постановник Київської кіностудії імені Довженка, працював там до самої смерті.[2]
Створив 13 кінофільмів, зокрема комедію «За двома зайцями» (1961).
Автор книжок для дітей «Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), збірки віршів «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» (1960).
Був членом Спілки письменників України (з 1956 р.) та Спілки кінематографістів України.
Син — кінооператор Михайло Іванов (1939).
Невістка — мистецтвознавиця Ольга Жбанкова (1943—2021)[3].
Переживши два інфаркти,[2] помер на 73-му році життя 18 червня 1981 року.
Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′03″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д.).
Режисер-постановник:
Сценарист:
Вшанування пам'яті Віктора Іванова | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
|
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.