Інтифада

Інтифа́да (від араб. انتفاضة — «повстання») — термін, що використовується для опису масових протестів або повстань палестинського населення проти ізраїльської окупації. Інтіфади розглядаються як форми національно-визвольної боротьби палестинців.

Нині під словом «інтифада» найчастіше розуміють збройну боротьбу палестинських арабів проти ізраїльтян Західного берегу річки Йордан та сектору Гази (з якого Ізраїль остаточно вийшов 2005 року)^[1][2][3]. Інтифада стала одним з найсуттєвіших аспектів арабо-ізраїльського конфлікту від другої половини 1980-их років та дотепер.

Палестинська інтифада

Зазвичай розрізнюють дві палестинські інтифади: першу й другу (інтифада Аль-Акси).

Перша інтифада

Докладніше: Перша палестинська інтифада

Початок першої інтифади вважається 9 грудня 1987 року. Ту інтифаду іноді також називають «війною каміння», оскільки на її початку палестинці в основному використовували проти ізраїльтян каміння та саморобну зброю. Офіційно інтифада завершилась підписанням угод в Осло (серпень 1993), в результаті яких 1994 року була створена Палестинська національна адміністрація.

За даними організації «Бецелем», за перші тринадцять місяців інтифади загинули 326 палестинців і 12 ізраїльтян^[4]. З початку інтифади й до підписання «угод в Осло» загинули 111 ізраїльтян («Бецелем»^[4]) та понад 2 тисячі палестинців; з них, до 1100 — убиті ізраїльтянами і 1000 — в результаті внутрішніх конфліктів (Palestinian Human Rights Monitoring Group).

Друга інтифада

Сюди перенаправляється запит «Інтифада Аль-Акси». На цю тему потрібна окрема стаття.

Друга інтифада почалась у вересні 2000 року. Низка джерел вказує на те, що безпосереднім приводом для початку інтифади стало відвідання Аріелем Шароном Храмової гори в Єрусалимі, що розглядалось керівництвом Ізраїлю як легітимний акт, оскільки, за умовами мирних угод, доступ до неї було відкрито для вірян усіх релігій. У зв'язку з цим друга інтифада відома також як «інтифада аль-Акси» (за назвою мечеті, розташованої на Храмовій горі).

Інтифада почалась з масових заворушень серед палестинців, кидання каміння у бік Стіни Плачу^[5]. Ізраїльська поліція відповіла сльозогінним газом та гумовими кулями. Було поранено 25 поліцейських і 3 палестинців^[6].

Під час боїв та сутичок другої інтифади було вбито 1450 палестинців і 525 ізраїльтян. У це число входять бойовики та цивільні особи, терористи-смертники та їхні жертви, палестинські «колабораціоністи», яких палестинські бойовики запідозрили у співпраці з Ізраїлем. Незважаючи на те, що загиблих ізраїльтян утричі менше, число цивільних жертв серед них складає 40 % від загальної кількості.

Третя інтифада

Докладніше: Третя палестинська інтифада

12 грудня 2017 року палестинський рух ХАМАС заявив про початок третьої інтифади після рішення США визнати Єрусалим ізраїльською столицею. Про це повідомив прес-секретар руху Абдулатів Алкану. Він пообіцяв новий "День гніву" проти рішення Америки.^[7]

Інтифада в Іраку

Повстання шиїтів проти режиму Саддама Хусейна 1991 року має назву «інтифади Шаабанія».

2004 року радикальний шиїтський лідер Муктада ас-Садр організував повстання своїх послідовників проти американського вторгнення до Іраку, яке він назвав «іракською інтифадою».