АЕС Богуниці
атомна електростанція в Словаччині / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ясловоськобогуні́цька АЕ́С — атомна електростанція у Західній частині Словаччини.
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Ясловоськобогуніцька АЕС.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
АЕС Богуниці | |
Країна | Словаччина |
---|---|
Адміністративна одиниця | Ясловске Богуніце |
Оператор | SLOVENSKÉ ELEKTRÁRNE, A.S. |
Вихідна потужність | 942 megawatt |
Дата/час прийняття в експлуатацію | 25 грудня 1972 |
З'єднується з | Bohunice-Križovany power line (V044)d і Bohunice-Bošáca power line (V043)d |
АЕС Богуниці у Вікісховищі |
Станція розташована поблизу селища Ясловське Богуніце за 14 км на північ від Трнави.
На території станції знаходиться енергоблок А1 з важководним реактором з газовим охолодженням спільного радянсько-чехословацького проєкту КС-150[1][2]. КС — «котел селеновий», селеном у радянському атомному проєкті іменували торій, а котлами — реактори. Більшість радянських концепцій важководних реакторів того часу передбачали, як варіант, можливість роботи в торієвому циклі. Фізична частина проєкту реактора була розроблена під керівництвом Абрама Аліханова та Василя Володимирського в Інституті теоретичної та експериментальної фізики(інші мови)[3]. Розробка тепловидільних елементів (ТВЕЛів) для КС-150 велася у Харківському фізико-технічному інституті Академії наук Української РСР.[4][5] Реактор був виготовлений компанією Skoda та запущений у 1972 році, після 14 років будівництва.
Дві черги (V-1 та V-2) складаються з двох енергоблоків із водно-водяними ядерними реакторами радянської моделі ВВЕР-440 кожна. При вступі Словаччини до Євросоюзу було підписано угоду про виведення з експлуатації двох енергоблоків V-1. Перший реактор був зупинений у 2006 році, другий у 2008 році[6]. Таким чином, чинними є два енергоблоки ВВЕР-440 другої черги (V-2).