Алешандре Еркулану
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Алеша́ндре Еркула́ну (порт. Alexandre Herculano; 28 березня 1810(18100328) — 13 вересня 1877) — португальський політичний діяч, журналіст, історик, письменник, поет. Перший представник течії романтизму в Португалії. Один із членів ліберального й антиклерикального руху. Народився у Лісабоні, в міщанській родині. У молодості був противником абсолютистів і короля Мігела[4]. Взяв участь громадянській війні на боці лібералів (1832—1834)[4]. Працював редактором «Панорами» (1837—1839), бібліотекарем Ажудської королівської бібліотеки (1839—1840)[4]. Став депутатом Португальського парламенту (1840), виступав за демократизацію освітнього процесу. Внаслідок утвердження авторитарного режиму Кошти Кабрала відійшов від політики (1841—1851)[4]. Після падіння диктатури брав участь у русі «відродження», був співзасновником двох газет[4]. Залишив політично-громадську діяльність через призначення консерваторів на керівні посади у Національному архіві (1856)[4]. Решту життя провів у провінції, у Вале-де-Лобуші, поблизу Сантарена[4]. Автор багатьох публіцистичних творів. Видав 2-томний збірник історичних повістей «Легенди і нарративи» (Lendas e narrativas, 1851), фундаментальну 4-томну «Історію Португалії» (História de Portuga, l846–1853), «Історію походження та встановлення інквізиції у Португалії» (História da origem e estabelecimento da inquisição em Portugal, 1854–1859), перші 3 частини «Історичних пам'яток Португалії» (1856—1873)[4]. Під впливом Вальтера Скотта запровадив жанр історичного роману до португальської літератури[4]. Як історик підкреслював велику роль міщанства (буржуазії) у розвитку Португалії; займався розвінчуванням міфів традиційної історіографії, спричинивши памфлетну війну у пресі[4]. Різко критикував Католицьку церкву, прибічників ультрамонтанства, португальський єпископат; виступав проти відновлення іноземних чернечих орденів у Португалії, вимагав визнання інституту громадянського шлюбу[4]. Вбачав причини занепаду португальської могутності в абсолютизмі XVI—XVIII століть. Не визнав нових католицьких догматів про Непорочність Діви Марії та непомильність папи (1871)[4]. Помер у Сантарені, Португалія. Перепохований у Монастирі єронімітів у Белені. Порівнюваний із французьким Віктором Гюго[4]. Повне ім'я – Алешандре Еркулану де Карвалю-Араужу (порт. Alexandre Herculano de Carvalho e Araújo)[4].
Алешандре Еркулану | |
---|---|
Народився |
28 березня 1810(1810-03-28)[1][2][…] Лісабон, Португалія[3] |
Помер |
13 вересня 1877(1877-09-13)[1][2][…] (67 років) Сантарен, Португалія[3] |
Поховання | Жеронімуш |
Країна | Португальське королівство |
Діяльність | журналіст, поет, історик, письменник, політик |
Знання мов | португальська[1] |
Членство | Туринська академія наук[3] |
Напрямок | романтизм |
Magnum opus | Eurico, o Presbíterod |
Автограф | |