Ангрен
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ангре́н (узб. Angren, Ангрен) — місто (з 1946 року) в Ташкентській області Узбекистану, у долині річки Ахангаран. За 110 км на схід від Ташкента. Населення 126 тисяч мешканців (2005).
| Ангрен узб. Angren, Ангрен | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 41°01′ пн. ш. 70°08′ сх. д. | ||||
| Країна |
 Узбекистан | |||
| Регіон | Ташкентська область | |||
| Статус міста | 1946 | |||
| Населення | 126 тисяч чоловік (2005) | |||
| Висота НРМ | 961 ± 1 м | |||
| Часовий пояс | UTC+5 | |||
| GeoNames | 1514581 | |||
| OSM | ↑196251 ·R (Ташкентська область) | |||
| Поштові індекси | 702500 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | angren.info | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Ангрен Ангрен (Узбекистан) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Ангрен у Вікісховищі | ||||
Сучасна назва міста є русифікованим варіантом перського слова Ohangaron, що означає «ковалі»[1].
У 1936 році були проведені перші геологічні дослідження в долині Ангрен. 1940 року побудована перша в районі вугільна шахта, її ввели в експлуатацію в 1942 р. У 1941 р Ангрен і Ташкент зв'язала залізниця.
29 вересня 1940 року у кишлаку Джигірістан (на базі кишлаків Джартепе, Турк, Тешикташ, Койхо-а'ї, Джигірістан ) утворюється робітниче селище Ангреншахтстрой (населення близько 300 чоловік). З цього дня починається освоєння одного з найбільших у Центральній Азії вугільних басейнів.
13 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УзРСР робітниче селище Ангреншахтстрой було перетворено на місто Ангрен[2].
Пізніше з'ясувалося, що більша частина міста побудована над вугільними пластами[1] Через це, в 1956 р Ангрен було перенесено на 7-8 км на північний захід від свого первісного розташування.
Ангрен був важливим промисловим містом в Радянському Союзі[3] Після розпаду СРСР, більшість етнічних росіян і татар, секред яких було багато фахівців, покинули місто. У 1990-ті роки, майже всі заводи в місті були закриті через брак фахівців, порушення радянських торгових зв'язків, старіння техніки і безгосподарність. На початок ХХІ сторіччя Ангрен часто згадується як місто-привид.[4]
Проте, Ангрен частково зберіг своє промислове значення. Ще працює декілька вугільних копалень. Також у місті розвинута промисловість будівельних матеріалів, завод по переробці каучуку, і електростанція.
Ангрен розташований у правобережній частині долини річки Ахангаран (Ангрен) між Чаткальським і Східно-Курамінським хребтом за 78 км на південний схід від Ташкента (114 км по дорозі). Місто складається з кількох роз'єднаних частин.
Через Ангрен проходять автомагістраль Ташкент - Коканд і залізнична гілка Ангрен - Пап, що зв'язують 3 узбецькі області у Ферганській долині з рештою Узбекистану. На території Ангрена є золотодобувна шахта.
Чисельність населення станом на 1 січня 2014 року становить 175 400 мешканців. За переписом 1959 року з 55 789 жителів 42,9% становили росіяни, 17,9% — татари, 15,7% — узбеки, 7,4% — таджики, 3,7% — українці.
Надалі частка середньоазіатських народів зросла. За переписом 1989 року узбеки становили 31,5%, таджики - 13,1%, тоді як росіяни - 31,4%, а татари - 8,3% населення міста.
Нині населення міста переважно складається із представників середньоазіатських народів. За офіційними даними на 1 січня 2013 року в Ангрені проживали 172 880 осіб, з яких 73% (126 247 осіб) узбеків, 17% (28 653 особи) таджиків, 5% (8282 особи) корейців, лише 3% (46 росіян і менше 1% (1284 особи) татар.
Мусульмани-суніти становлять 85% населення. Росіяни, кримські татари, татари та німці, які проживали в місті у великій кількості за радянських часів, здебільшого залишили місто у 1990-х роках.
| Рік | 1969 | 1991 | 2005 |
|---|---|---|---|
| Населення тис. чоловік | 94 | 132 | 127 |
Ангрен - центр вугільної промисловості Узбекистану. Видобувається буре вугілля (ВАТ «Узбеккумір (Узбеквугілля)», В Ангрені розташована єдина в країні станція видобутку газу методом підземного піролізу вугілля (Подземгаз) ВАТ "Еростігаз".
Підприємства:
- будівельних матеріалів (заводи: залізобетонних конструкцій, цементний, асфальтобетонний, комбінат керамічних виробів дробильно-сортувальна фабрика каоліну ДСФК, домобудівний комбінат ДБК і ін.)
- харчової промисловості (Ангреннон, Ангренсут).
- хіміко-металургійний (Ангренкабель),
- азотно-туковий (Ангреназот),
- машинобудівні заводи (Ангренгазмаш, ЗІС, Елер),
- виробництво гумово-технічних виробів "шинний завод" (будується),
- найбільша в Ташкентської області нафтобаза АТ «Узбекнафтогаз», що належить до Ферганського нафтоперегінного заводу.
- Ангренське Рудоуправління, що входить до складу ВАТ АГМК (колишнє АТ «Ангрензолото»),
- завод керамічної порцеляни «Каолін»,
- виробництво паперово картонно-тарного продукції АТ ІІ "Angren PACK". (колишнє ВАТ ІІ «SQQS»)
- АЕЦМ, АЧМЗ.
- Дві електростанції: Ангренська ТЕС та Ново-Ангренська ТЕС.
22 червня 2016 році введена в дію залізниця Ангрен - Пап.[5]
Ангрен розташовано на річці Ахангаран (Ангрен) між Чаткальським і Східно-Курамінським хребтом, за 78 км на південний схід від Ташкента (114 км по дорозі). Гори, що оточують Ангрен піднімаються до 2,500-3,500 м над рівнем моря[6]
Місто знаходиться в лівобережній частині долини річки Ахангаран і складається з декількох роз'єднаних частин.
Через Ангрен проходить автомагістраль Ташкент - Коканд, і залізниця Ангрен - Пап що зв'язують Ферганську долину з рештою Узбекистану.
Клімат
Ангрен має континентальний клімат з холодною зимою і спекотним літом[6] Середня температура липня становить 27 °C. Середня температура січня -2 °C.
В місті діє історико-краєзнавчий музей.
У місті діє рял вищих навчальних закладів:
- Ташкентський обласний педагогічний інститут імені Махмуда Кашгар (ТОГПІ). Тепер[коли?] закритий.
- Загальнотехнічна філія Ташкентського Державного Технічного Університету (ТашГТУ) імені Абу Райхон Беруні. Нині перетворений в Ангренський державний технічний коледж
- Також є гірничо-геологічний технікум та медичне училище.
- коледж побутового обслуговування
- будівельний технікум
Народилися Ангрені:
- Муравицький Юрій Адольфович (1947—2015) — радянський і український актор театру і кіно, театральний режисер і педагог
- Осман Пашаєв (*1977) — кримськотатарський і український тележурналіст.
- Міська громадсько-політична газета «Ангренська Правда»
- Міська громадсько-політична газета «Ангрен Хакікаті»
- Юнусов, Абдулла Тимурович
- Рахманов, Ібрагімжон Абсаматович
- Абдулазізов, Хакімжон Мамасадікович (липень 2017 року - 17 жовтня 2018 року)
- Махмудов, Шукурулло Насімхонович (з 17 жовтня 2018 року)
У місті є історико-краєзнавчий музей із великою кількістю матеріалів з історії краю.
Є Молитовний дім на честь ікони Божої Матері «Стягнення загиблих» Узбекистанської єпархії РПЦ. У березні 2015 року в місті знесено меморіал (1967—2015) на згадку про ангренців, які загинули в роки Німецько-радянської війни, що викликало обурення місцевих жителів.
У селищі Геолог, адміністративно включеному до складу Ангрена, розташовується мавзолей Гумбез-бобо (історична споруда належала до XI—XII століть, у програмі розвитку туризму від 2013 року передбачався до «проведення реставраційних робіт та покращення стану»).
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
