Б'єрнстьєрне Б'єрнсон
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Б'єрнстьєрне Мартініус Б'єрнсон (трапляється також транскрипція Бйорнстьєрне Бйорнсон; норв. Bjørnstjerne Martinus Bjørnson; 1832–1910) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1903 року. Б'єрнсона вважають одним із чотирьох великих норвезьких письменників, решта три — Генрік Ібсен, Юнас Лі та Александер Х'єлланн[6]. Б'єрнсон написав слова норвезького національного гімну «Так, ми любимо цей край» (Ja, vi elsker dette landet)[7].
Б'єрнстьєрне Б'єрнсон | ||||
---|---|---|---|---|
Bjørnstjerne Bjørnson | ||||
Б'єрнсон у 1909 році | ||||
Ім'я при народженні | бук. Bjørnstjerne Martinius Bjørnson | |||
Народився |
8 грудня 1832(1832-12-08)[1][2][…] село Квікне (Норвегія) | |||
Помер |
26 квітня 1910(1910-04-26)[1][2][…] (77 років) Париж (Французька республіка) | |||
Поховання | Спаський цвинтар (Осло)[3] | |||
Країна | Норвегія | |||
Діяльність | прозаїк, драматург, поет | |||
Alma mater | Університет Осло | |||
Конфесія | християнство | |||
Батько | Peder Bjørnsond | |||
Мати | Inger Elise Nordraachd[4] | |||
У шлюбі з | Кароліна Б'єрнсон[5] | |||
Діти | Бергліот Б'єрнсон, Б'єрн Б'єрнсон, Ерлінг Б'єрнсон, Dagny Bjørnson Sautreaud, Einar Bjørnsond і Anders Underdald[4] | |||
Автограф | ||||
Премії | Нобелівська премія з літератури (1903) | |||
| ||||
Б'єрнстьєрне Б'єрнсон у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
У ранніх оповіданнях оспівував патріархальне життя селян. Перші драми пов'язані з боротьбою за національну незалежність Норвегії. У п'єсах «Банкрутство» (1875), «Редактор» (1875), «Рукавиця» (1883) Б'єрнсон виступив як представник критичного реалізму, осуджував хижацтво буржуазії, продажність преси, захищав права жінки. У своїх публіцистичних творах обстоював права української культури на її вільний розвиток. Найвизначнішим твором Б'єрнсона є драма «Понад наші сили» (1883—1885).