Бабченко Микола Федотович

Мико́ла Федо́тович Ба́бченко (1906, Макіївка, Область Війська Донського — листопад 1970, Київ) — український радянський державний діяч, народний комісар (міністр) юстиції Української РСР. Голова Комісії з амністії при Президії ЦВК УСРР. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1940–1946). Член ЦК КП(б)У (1946–1949)

Микола Федотович Бабченко
Микола Федотович Бабченко
12-й Народний комісар юстиції УРСР
червень 1938 — 1946
Попередник	Радченко Хома Порфирійович
Наступник	посада скасована
1-й Міністр юстиції УРСР
1946 — березень 1947
Попередник	посада введена
Наступник	Панасюк Денис Харитонович
Народився	1906 Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер	листопад 1970 Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як	державний діяч, політик
Країна	Російська імперія, Російська республіка, УНР, Українська Держава, Українська СРР і СРСР
Alma mater	Інститут радянського будівництва і права (1931)
Політична партія	КПРС
Професія	український радянський політичний і державний діяч
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бабченко.

Біографія

Народився в родині робітника в місті Макіївка, тепер Донецької області. Трудову діяльність розпочав у дванадцятирічному віці робітником шахти. Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1931 році закінчив Харківський інститут радянського будівництва і права. 3 1931 року — на відповідальній комсомольській роботі.

З 1935 року працював помічником прокурора, прокурором у справах промисловості й транспорту Народного комісаріату юстиції УСРР, обирався членом, а згодом головою Комісії з амністії при Президії ЦВК УСРР. З 1937 року — заступник прокурора УРСР із нагляду за місцями ув'язнення НКВС.

З червня 1938 року — народний комісар юстиції УРСР. З 1941 по 1943 рік — заступник військового прокурора Південно-Західного, згодом Сталінградського і Центрального фронтів.

З березня 1943 по березень 1947 року — народний комісар (міністр) юстиції УРСР. З 1947 по 1953 рік — на відповідальній роботі в органах прокуратури Української РСР.

26 червня 1938 року та 9 лютого 1947 року обирався депутатом Верховної Ради УРСР відповідно 1-го та 2-го скликань. З 1 жовтня 1938 року — член Комісії по попередньому розгляду скарг та клопотань про помилування при Президії Верховної Ради УРСР^[1].

Потім — персональний пенсіонер союзного значення в місті Києві, де й помер у листопаді 1970 року.

Нагороди

• орден Леніна (26.03.1945)
• орден Червоної Зірки (01.03.1943)
• медалі

Примітки

1. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 538. Арк. 213.

Посилання

• Персональний сайт Славіка Бігуна. ЮрСлава [Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Циклоп [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

• Чисніков В. М. Керівники органів юстиції України (1917–2001 рр) // Юридичний вісник України : журнал. — Київ, 2001. — № 28.
• Бабченко Микола Федотович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 21–22.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 31.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.