Loading AI tools
український дисидент З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ю́рій Васи́льович Бадзьо́ (25 квітня 1936, Копинівці, нині Мукачівського району Закарпатської області — 1 вересня 2018, Київ) — український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років.
Бадзьо Юрій Васильович | |||
---|---|---|---|
Народився | 25 квітня 1936 Копинівці, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка | ||
Помер | 1 вересня 2018 (82 роки) Київ, Україна | ||
Країна | Перша Чехословацька Республіка Друга Чехословацька Республіка Угорщина СРСР Україна | ||
Діяльність | літературознавець, політичний активіст | ||
Alma mater | УжДУ (1958) | ||
Знання мов | українська | ||
Членство | Національна спілка письменників України | ||
Партія | Демократична партія України | ||
У шлюбі з | Кириченко Світлана Тихонівна | ||
Нагороди | |||
|
Народився 25 квітня 1936 року в селі Копинівці, Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній селянській родині.
1958 року закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. В 1958—1961 роках — учитель, директор восьмирічної школи на Мукачівщині, член бюро райкому ЛКСМУ.
1961—1964 — аспірант, 1964—1965 — молодший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Кандидатську дисертацію «Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору» не захистив через переслідування.
1961—1964 — член Ради першого в Україні неформального об'єднання національно-демократичного напряму — Київського клубу творчої молоді. За участь у шевченківських вечорах та акції протесту проти політичних арештів під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у серпні 1965 року звільнено з роботи та виключено з КПРС.
Впродовж 1965—1974 років був безробітним, викладачем, коректором, редактором, 1974—1979 — вантажником. У 1972—1979 роках підготував працю «Право жити» про колоніальне становище України, рукопис якої (1400 сторінок) викрали з квартири. За антирадянську пропаганду засуджений 12 грудня 1979 року на 7 років ув'язнення, яке відбував у таборі Дубравлагу ЖХ-385/3-5 у селищі Барашево, (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 — заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха, РФ). Через відмову писати клопотання про звільнення вийшов на волю лише 9 грудня 1988 року.
Впродовж 1989—1990 років працював завідувачем відділу Товариства української мови імені Тараса Шевченка, 1990—1992 — голова Національної ради Демократичної партії України. З червня 1993 року працював науковим редактором в Інституті філософії НАН України. Член Спілки письменників України з 1996 року. Лавреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999).
Автор численних публіцистичних статей, звернень, заяв про українських письменників, українську літературу, перекладів з німецької мови в періодичних виданнях.
1963 року в Інституті літератури АН УРСР Юрій Бадзьо знайомиться зі Світланою Кириченко, в якій знаходить вірного однодумця та подругу. 1964 року вони одружуються. Батько двох дітей — син і донька.
У місті Мукачево вулицю Невського перейменували на вулицю Юрія Бадзьо.
У місті Ужгород вулицю Ісака Дунаєвського перейменували на вулицю Юрія Бадзьо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.