Безлюдівка
смт у Харківській області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Безлю́дівка — селище Харківського району Харківської області України. Впритул прилягає до південного кордону міста Харкова.
| селище Безлюдівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
_4,_Bezliudivka.JPG) | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Харківський район | ||
| Громада | Безлюдівська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63120010010021177 | ||
| Облікова картка | Безлюдівка | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1681 (343 роки) | ||
| Площа | 8,2 км² | ||
| Населення | ▼ 9135 (01.01.2022)[1] | ||
| Густота | 1150,7 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 62489 | ||
| Телефонний код | +380 57 | ||
| Географічні координати | 49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 114 м | ||
| Водойма | р. Уди, р. Студенок, Нагорівське озеро, Підборівське озеро, озеро Коваленки, Черкаський струмок, річка Броди, річка Бабаї
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Безлюдівка | ||
| До станції: | 3 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 13 км | ||
| - автошляхами: | 15,6 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 13 км | ||
| - автошляхами: | 15,6 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48 | ||
| Голова селищної ради | Кузьмінов Микола Миколайович | ||
| Карта | |||
  Безлюдівка | |||
 Безлюдівка  Безлюдівка | |||
 | |||
|
| |||
Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.
Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі примикає до межі міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід — смт Хорошеве. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.[2]
Водойми селища
У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське та оз. Коваленки. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок, р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору)[3].
Відстань до інших міст
Топонім "Безлюдівка" - назва-прикметник, що показує, як виглядала ця слобода у перші роки, ймовірно, через наслідки татарського набігу[4]
На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.
Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 року не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було[6][4][7][5]. Це поселення заснували й населили козаки.
Село було центром Безлюдівської волості.
У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.
Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.
З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.
У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. Будьонного.
Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.
.
19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу[8].
Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці[9].
У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало[10].
На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року[11].
У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою "Перемога", який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».
У 1983 році письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. Савельєву "Лісове озеро [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".
23 червня 2016 року було перейменовано назви деяких вулиць, провулків та в'їздів.
У 2020 році селище стало центром новоствореної Безлюдівської громади.
На 1985 рік у Безлюдівці мешкало 9,4 тис. жителів[12]. У 1989 році чисельність населення становила 10 387 осіб (4754 чоловіків і 5633 жінок)[13]. За переписом 2001 року населення Безлюдівки вже становило 9693 особи. А на 1 січня 2013 року тут проживало 9698 осіб[14].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 7589 | 78.29% |
| російська | 1998 | 20.61% |
| вірменська | 31 | 0.32% |
| ромська | 13 | 0.13% |
| румунська | 11 | 0.11% |
| білоруська | 8 | 0.08% |
| болгарська | 1 | 0.01% |
| інші/не вказали | 42 | 0.45% |
| Усього | 9693 | 100% |
.JPG)
Через смт проходять дві інтенсивні залізничні магістралі та автомобільний шлях R-78 Харків-Зміїв.
На території Безлюдівки перебувають залізничні платформи "Удянська", "3 км" і "5 км" Південної залізниці. На території Харкова, поблизу цього смт, є зупинний пункт "Безлюдівка".
Промислові підприємства
Заклади соціальної сфери
- Безлюдівський юридичний ліцей імені І. Я. Підкопая;
- Безлюдівський ліцей;
- 3 бібліотеки (дві з них - шкільні);
- супермаркет АТБ;
- відділення Ощадбанку;
- відділення Укрпошти;
- відділення Нової пошти;
- амбулаторія;
- дитячий садок;
- 3 стадіони;
- історико-краєзнавчий музей;
- козацька організація «Святославська застава» та ін.
- Свято-Покровський храм УПЦ МП (вул. Зміївська, 51).
- Храм Святого Воскресіння Господнього ПЦУ (вул. 1 Травня, 23).
- Громада «Святославичи» РУН-віри (вул. Чайковського, 72).
- Зал Царства Свідків Єгови (вул. Перемоги, 166-Б).
- Церква євангельських християн-баптистів (вул. Огородня, 14).
- Громада «Слово життя» християнської євангельської церкви.
Є 2 пам'ятники загиблим радянським воїнам, розміщені на братських могилах, а також погруддя Героїв Радянського Союзу — земляків Левицького Романа Івановича та Підкопая Івана Яковича. Окрім цього, є меморіальна плита з іменами загиблих під час 2-ї Світової війни воїнів-односельчан та пам'ятник на могилі невідомого солдата. Також є пам'ятник на могилі Героя Соціалістичної Праці Калініченко Єлизавети Денисівни.
- Гейнц Таксвейлер, дезертир з Вермахту, антифашист
- Левицький Роман Іванович, Герой СРСР
- Підкопай Іван Якович, Герой СРСР
- Савельєва Варвара Федорівна, Герой праці
- Калініченко Єлизавета Денисівна, Герой праці
- Сапеляк Степан Євстахійович, поет
- Аулов Олексій Іванович, поет;
- Гусь Анатолій Микитович, диригент, народний артист Росії ;
- Гайденко Анатолій Павлович, український композитор, заслужений діяч мистецтв України;
- Тарасенко Олександр Єгорович, український театральний журналіст;
- Федосова Тетяна Георгіївна, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, автор гербу Безлюдівки.
- Якименко Олена Олександрівна (нар. 31 січня 1985) — українська поетеса, випускниця Харківського національного університету ім. В. Каразіна, кандидат філологічних наук[16], член НСПУ з 2005, авторка поетичних збірок «Ніч нерозгадана» та «Зонтичні», лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов»[17].
Братська могила радянським воїнам (>250 воїнів)[11]
озеро Коваленки (передній план) та Нагорівське озеро (задній план)
Братська могила радянським воїнам (>210 воїнів) перед новою будівлею селищної ради[11]
Покровський храм
Колишня будівля селищної ради
Пам'ятники двом Героям Радянського Союзу
Пам'ятник Калініченко Є.Д., Герою Соціалістичної Праці
_1,_Bezliudivka.JPG)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
