Британія (провінція)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Британія, Римська Британія (лат. Provincia Britannia) — частина острову Велика Британія у складі Римської імперії в 43/44 — 410 роках по Р. Х. Провінція охоплювала всю територію Англії та Уельсу, і, на короткий період часу, південь Шотландії. Римська провінція на Британських островах. Після завоювання римлянами Галлії в середині I століття до н. е. Юлій Цезар зробив два походи в Британію (55 і 54 до н. е.). Систематичне завоювання Британії Римом почалося в 43 році н. е. і завершилося, в основному, до кінця 60-х р. Британія стала однією з околичних провінцій Римської імперії. Романізації були піддані, головним чином, південна, східна і частково центральна області; захід і північ майже не зазнали її. Місцеве населення часто піднімало повстання (наприклад, повстання Боудіки в 61 р.). Завоювання було закріплено системою укріплених пунктів (римські табори) і військових доріг. Уздовж північних кордонів були споруджені римські вали. Загальна чисельність римської армії в Британії досягала, за різними даними, від 40 до 52,5 тисяч осіб[1][2].
Британія | |
Дата створення / заснування | 43 |
---|---|
Названо на честь | Пікти |
Країна | Стародавній Рим |
Столиця | Лондиній і Камулодунd |
Адміністративна одиниця | преторіанська префектура Галліяd |
Наступник | Бріхейніог, Дівед і Королівство Кередигіонd |
Замінений на | Післяримська Британія |
На заміну | Доісторична Британія |
Історичний період | Римська імперія |
Час/дата припинення існування | 409 |
Категорія мап на Вікісховищі | d |
Британія у Вікісховищі |
Після прискорення процесу соціального розшарування, завоювання не призвело до корінних змін в кельтському суспільстві. Криза Римської імперії позначилась і на долі Британії. З кінця III століття активізувалися напади кельтських та германських племен. На початку V століття римське панування в Британії припинилося. Британія знову розпалася на ряд незалежних кельтських областей.