В урочищі «Хабаловщина», на правому березі Серни— селище давньоруського періоду.
За 0,4км на північний захід від села, на лагідному схилі правого берега Серни, висотою 4–5м над рівнем заплави— двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га.
На північно-західній околиці села, на північ від шосейної дороги Луцьк–Володимир-Волинський, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 3–4м над рівнем заплави— селище ХІІ–XIVст. площею близько 1 га. Уламки гончарного посуду зібрані з території присадибних ділянок.
На північно-східній околиці села, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси правого берега Серни, висотою 2–3м над рівнем заплави, за 0,2км на північ від шосейної дороги— селище давньоруського періоду ХІІ–XIVст. площею 1 га. Фрагменти гончарного посуду зібрані з території людських городів.
За 0,3км на північ від села, на лагідному схилі лівого берега Серни, висотою 4–5м над рівнем заплави— селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.
За 0, 5км на північний схід від села, за 0,5км на південь від лісу, за 0,5км на південний захід від цвинтаря та за 0,3км на захід від греблі ставка, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 4–5м над рівнем заплави— двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду Х–ХІІ ст. площею до 3 га.
За 1км на північний схід від села, в урочищі «Загребельне»— курган невизначеного часу. Він знаходиться на території садиби І. Паходи. Насип розміщений на видовжено-овальному мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни. Курган має висоту до 1,5м і діаметр близько 10м.
За 1км на північний схід від села в урочищі «Загребельне», поруч із садибою І. Паходи, на схід від цвинтаря— селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею 1 га. Воно розміщене на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни, висотою 6-8м над рівнем заплави.
За 1,5км на північний схід від села та 0,3км на схід від садиби І. Паходи, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою близько 6м над рівнем заплави— двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га.
За 2км на північний схід від села, за 0,5км на південь від корпусів Торчинської сортодільниці, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 6м над рівнем заплави— багатошарове поселення трипільської, тщинецько-комарівської культур та давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 3 га. Від попереднього пункту із заходу поселення відділяє заплава річки завширшки близько 150м.
За 2,5км на північний схід від села, у східній частині колишнього хутора Рудня (зараз вулиця Загребельна), на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 6–8м над рівнем заплави— багатошарова пам'ятка доби пізнього палеоліту, стжижівської, тщинецько-комарівської, вельбарської культур і давньоруського періоду ХІІ–XIVст. площею близько 2,5 га. Речові матеріали зібрані з території присадибних ділянок селян.
На східній околиці села, на південь від шосейної дороги, на схилі правого берега Серни висотою 3–4м над рівнем заплави— поселення періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га.
На південно-західній околиці села, на північний захід від тваринницької ферми, на схилі правого берега Серни висотою 3–4м над рівнем заплави— двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і періоду ХІІ–XIVст. площею близько 1 га.
За 0,4км на південний захід від села, на схилі правого берега Серни висотою 3–4м над рівнем заплави— поселення періоду ХІІ–XIVст. площею до 2 га
Церква Різдва Пресвятої Богородиці— це тридільний безкупольний храм «хатнього» типу, побудований у 20-30-х роках XX століття. Розписи храму завершені у 1932 році. Храм діяв з моменту побудови і до 1993 року. Після побудови у селі нового храму у 1993 році в Церкві Різдва Пресвятої Богородиці служби не проводять через значну віддаленість від населеного пункту.
Храм Різдва Божої Матері— побудований у 1993 році у східній частині села.
Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник.— Луцьк: Волинські старожитності, 2010.— С. 185—188.
Буя́ни // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970: 747с. — С.451