Верхньолужицька мова
одна з двох літературних лужицьких мов / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Верхньолужицька мова?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Верхньолужицька мова (в.-луж. hornjoserbšćina) — одна з двох літературних лужицьких мов; термін також уживано (не цілком коректно) для означення верхньолужицьких діалектів. Належить до серболужицької підгрупи західнослов'янських мов. Верхньолужицькою мовою розмовляє та частина лужицьких сербів, що проживає на півдні історичного краю Лужиця, себто в Дрезденській окрузі Німеччини, а частково також на заході Польщі та півночі Чехії.
Верхньолужицька мова | |
---|---|
Hornjoserbšćina, hornjoserbska rěč | |
Мапа поширення Верхньолужицької мови | |
Поширена в |
Німеччина Історичний край Лужиця |
Регіон | Федеральна земля Саксонія |
Носії | ≈ 20 000 |
Писемність | Латинка |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Регулює | Upper Sorbian Language Commissiond |
Коди мови | |
ISO 639-1 | — |
ISO 639-2 | hsb |
ISO 639-3 | hsb |
Як літературна мова, виникла в XVI столітті, проте ще в XIX столітті існувала в двох варіантах: «євангелічному» та «католицькому». Першим користувалася більша частина людності Верхньої Лужиці, вірою — протестанти-лютерани, а другим — католицька меншина на заході цього краю; до речі, саме вона була активнішою в обстоюванні культурних цінностей усього народу. Але вже на початку XX століття функціонувала єдина літературна верхньолужицька мова.
Існує художня література; за класиків вважають таких осіб: Гандрій Зейлер (1804—1872), Ян Радисерб-Веля (1822—1907), Якуб Барт-Цішинський (1856—1909), Юрій Брезан (1916—2006).