Веселовський Микола Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веселовський.

Микола Іванович Веселовський (нар. 12 (24) листопада 1848(18481124), Москва — 12 квітня 1918, Петроград) — російський археолог, сходознавець, який вивчав історію та археологію Середньої Азії. Вів розкопки в Самарканді, першим досліджував причорноморські і скіфські старожитності, розкопав Келермесскі кургани, Майкопський курган, кургани Солоха та Огуз. Професор Петербурзького університету (1890), член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук (1914).

Микола Іванович Веселовський
Николай Иванович Веселовский
Народився	12 (24) листопада 1848(1848-11-24) Москва, Російська імперія
Помер	12 квітня 1918(1918-04-12) (69 років) Петроград, РРФСР
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	антрополог, археолог, орієнталіст
Alma mater	Петербурзький університет
Галузь	археологія
Заклад	Російська Імператорська Академія наук
Посада	почесний член Російської Імператорської Академії наук
Вчене звання	доцент, професор, член-кореспондент
Членство	Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	Дослідження Огузу, Солохи, Майкопського та Келермесских курганів
Веселовський Микола Іванович у Вікісховищі

Біографія

Закінчив курс в Вологодської гімназії у 1867 році.

У 1869 році вступив до Петербурзького університету на факультет східних мов за арабсько-турецькому розряду. За твір на тему «Про податки та повинності, що накладаються монголами на переможені народи» отримав золоту медаль.

Після закінчення курсу в 1873 році був залишений при університеті; по захисту дисертації на ступінь магістра «Нарис історико-географічних відомостей про Хивинске ханство з найдавніших часів до сьогодення» (СПб., 1877) був затверджений доцентом, а в 1890 році — виконуючим обов'язки ординарного професора.

Період польових досліджень

У 1885 році Веселовський був відряджений в Туркестанський край з археологічною метою. Результати цієї поїздки частково оприлюднені у виданнях Імператорського Російського археологічного товариства. Веселовський вів розкопки руїн стародавнього городища, розташованого в безпосередній близькості від Самарканду — Афрасіаб. Їм було знайдено велику кількість різних предметів старовини, в тому числі залишки оссуаріїв, глиняні та цегляні стіни будинків, залишки колодязів, громадських сховищ води (хаузів) та водовідвідних споруд.

У 1889—1892 роках польові сезони Веселовський провів у Таврії, розкопуючи Шульгівський курган на околицях с. Новомиколаївка (нині Мелітопольського району на Запоріжжі)^[1].

Чотири польові сезони з 1891 по 1894 Веселовський на чолі археологічної експедиції досліджував скіфський курган Огуз на території сучасної Херсонської області.^[2] Приблизно в цей же час вчений досліджує Кам'яну Могилу.

У 1895 році Веселовський продовжив розкопки на Афрасіабі.

З ім'ям Миколи Івановича пов'язано проведення перших наукових описів (фіксацій) видатних історико-архітектурних пам'яток Самарканда. У 1895 році він очолив експедицію вчених, архітекторів, художників, яка виготовила креслення і малюнки мечеті Бібі-Ханим і мавзолею Гур-Емір. У 1905 році за матеріалами цієї експедиції був створений багатобарвний альбом, присвячений мавзолею Гур-Емір.

1896 — Веселовський вів розкопки поховань біля станиці Білоріченська. 1897 — Веселовський вів розкопки кургану поблизу міста Майкоп. 1898 — Веселовський вів розкопки одного кургану поблизу аулу Уляп (Адигея) і знайшов у ньому поховання скіфського царя. Наступні 20-ть років Веселовський активно вів розкопки в Адигеї. Особливе місце серед його досілджень займає Майкопський курган, який поклав початок відкриттю майкопської культури.

Два польові сезони (1909-1910) вчений досліджував курган Чмирева могила на Запоріжжі.

У листопаді 1917, Веселовський, закінчивши черговий сезон розкопок повертається в Петроград. Намагається підвести підсумки своїм науковим пошукам і знахідкам. Проте вже 30 березня 1918 рік хвороба обриває його життя.

Праці

• «Манкитська династія, нині царююча в Бухарі» («Туркест. Відомий.» 1878 рік.),
• «Русскіє невільники у середньоазійських ханствах» (ibid. 1879),
• "Відомості про офіційне викладання східних мов в Росії "(в "Працях 3 Міжнародного з'їзду орієнталістів ", СПб., 1880),
• «Куликовська битва»(«Давня і нова Росія», 1870),
• "Прийом в Росії і відпуск середньоазійських послів в XVII і XVIII століттях "(«Журнал міністерства народної освіти», 1884),
• «Посольство до зюнгарского хун-тайчжі Цеван Рабтану капітана від артилерії Івана Унковського» («Записки Імператорського Російського географічного товариства з окр. етнографії», 1887),
• «В. В. Григор'єв, з його листів і праць»(СПб., 1887),
• «Рамазан в Самарканді і Курбан-байрам в Бухарі»(«Історичний вісник», 1888),
• «Пам'ятки дипломатичних зносин Московської Русі з Персією»(СПб., 1890),
• «Іван Данилович Хохлов, російський посланник в Персії і в Бухарі в XVII столітті» («Журнал міністерства народної освіти», 1891).
• «Бадаулет Якуб-бек, аталик Кашгарская». (СПб. 1898. Східна література)
• «Історія Імператорського Археологічного Товариства за 50 років». (СПб., 1900)
• "Кургани Кубанської області в період римського панування " (// Праці XII археологічного з'їзду.)
• «Про місце розташування Гюлістан при-Сарайської» (Київ, 1907.)
• «Танаїс Молодший» (//Гермес, 1909.)