Внутрішньосхемне програмування
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Внутрішньосхе́мне програмува́ння (англ. In-System Programming (ISP) або In-Circuit Programming (ICP)) — технологія, що дозволяє програмувати електронні компоненти (ПЛІС, мікроконтролери тощо), встановлені в пристрої, системі. До появи цієї технології компоненти програмувались перед встановленням, а для їхнього перепрограмування потрібно було виймати компонент з пристрою.
Головною перевагою даного типу програмування є можливість об'єднання процесу програмування та тестування на виробництві, що дозволяє виключити окрему фазу програмування. Крім того, це дає можливість внесення оперативних змін без зупинки процесу виробництва, що суттєво знижує собівартість самого виробництва.
Мікросхеми з можливістю внутрішньосхемного програмування зазвичай мають вбудовану схему генерації напруги, необхідної для програмування та схему для комунікації з програматором через послідовний інтерфейс. Переважна більшість мікросхем використовують протоколи JTAG, SPI, I2C та ін.
 |
Це незавершена стаття про електроніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
