Вулиця Братів Рогатинців
вулиця у Львові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Бра́тів Рогати́нців — вулиця в Галицькому районі міста Львова, у центральній частині міста. Сполучає площу Адама Міцкевича з вулицею Підвальною. Прилучаються вулиці Кравецька, Галицька, Сербська, Архівна та площа Коліївщини.
| Вулиця Братів Рогатинців Львів | |
|---|---|
.jpg) Вулиця Братів Рогатинців | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | братів Юрія та Івана Рогатинців |
| Колишні назви | |
| Нова, Собеського, Кенігштрассе, Собеського, Комсомольська | |
| австрійського періоду (українською) | Нова |
| австрійського періоду (німецькою) | Neue Gasse (Nowa) |
| польського періоду (польською) | Sobieskiego |
| радянського періоду (українською) | Комсомольська |
| радянського періоду (російською) | Комсомольская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 375 м |
| Координати початку | 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′27″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | № 2, 4, 5, 7, 9, 11, 12, 13—15, 14, 18, 19, 21, 22, 28, 30, 32, 39, 41[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2507044 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Братів Рогатинців у Вікісховищі | |
Вулицю було прокладено наприкінці XVIII століття на місці розібраних міських фортифікацій. Вздовж нинішньої вулиці проходив Високий мур з вежами: Кожум'як, Золотарів, Гончарів, Котлярів, Порожня вежа, Жидівська і Шевська. Під нинішніми будинками парної сторони вулиці проходив Низький мур з бастіонами, спорудженими у XV столітті.
Австрійська влада почала розбирати міські укріплення вже в 1777 році, а в 1787 році було оголошено про розпродаж південної частини міських стін з вежами і прилеглих ділянок, що дало початок нинішній вулиці, яка в той час одержала назву Нова.
За два десятиліття паралельно до Нової проклали вулицю Валову. Одночасно, через сад Бернардинського монастиря, була продовжена вулиця Шкотська (нині — Сербська) до нинішньої площі Соборної.
- 1795 — 1871 роки — вулиця Нова[3].
- 1871 — листопад 1941 роки — вулиця Собєського, на честь польського короля Яна III Собеського[4].
- листопад 1941 — липень 1944 роки — Кенігштрассе (Королівська вулиця)[5].
- липень — грудень 1944 року — вулиця Собєського, повернена передвоєнна назва[4].
- грудень 1944 — 1991 роки — вулиця Комсомольська на честь молодіжної комуністичної організації[6].
- сучасна назва від 1991 року — вулиця Братів Рогатинців на честь Юрія та Івана з Рогатина, багатих православних руських міщан, які в XVI столітті були активними діячами Львівського Ставропігійського братства, дбали про культуру й освіту руської (української) громади міста[7][8].
В архітектурному ансамблі вулиці Братів Рогатинців переважають кам'яниці першої половини XIX століття у стилях класицизм, більшість з яких було пізніше перебудовано у стилі віденської сецесії. Більшість будинків внесено до Реєстрів пам'яток архітектури місцевого та національного значення.
З непарного боку вулиці
№ 3 — на початку XX століття в будинку містилися торговельна агенція «Mrówka»[9] та ресторан Якуба Меша[10].
№ 7 — будинок споруджений на місці давньої кам'яниці Адама Гідельчика. Опис 1773 року фіксує тут повну руїну. Новий будинок споруджено у 1803 році, який від 1860 року має чотири поверхи. Вітрини реконструювались у 1898, 1907 та 1912 роках. Від 1890 року в будинку містилося Львівське товариство власників реальності. Друкованим органом товариства був фаховий часопис «Львів'янин» (пол. «Lwowianin»)[11], а також готель «Савой»[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 943-м[2]. За радянських часів — туристична база та крамниця готового одягу «Обнова», останніми роками тут містився меблевий салон Berloni, нині — бутик «Аліса» (парфуми, косметика, біжутерія).
№ 9 — у міжвоєнний період в будинку діяло похоронне бюро «Елізіум»[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 944-м[2].
№ 15 — на початку XX століття в будинку діяло бюро праці Дебори Марґулес[14], працювала крамниця А. Жепецького з продажу грамофонів та роверів[15].
№ 51 — цю ділянку займала Велика міська синагога, знищена 1941 року під час німецької окупації Львова. Нині цього номера будинку не існує.
З парного боку вулиці
№ 4 — на початку XX століття в будинку мав свою канцелярію адвокат доктор Казимир Чарнік[16], кабінет спеціаліста хвороб носа, горла і гортані Теофіла Стахевича[17], склад хутра Владислава Соліка[18], товариство «Circolo Italiano» («Італійське Коло»)[19], польсько-угорський автомобільний клуб[20], а також мешкав архітектор Володимир Підгородецький[21]. За радянських — магазин дитячого взуття.
№ 6 — будівля колишнього Галицького акціонерного купецького банку, споруджена у 1913—1916 роках за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича, Юзефа Сосновського та Яна Шульца.
№ 10 — у XIX столітті в будівлі почало працювати похоронне бюро Емілії Курковської[22]. Після смерті Емілії бюро перейшло у спадок її нащадкам. Так до 1960-х років у Львові використовувався вислів «піти до Курковського», що означало «померти». Також тут містилися склад та хутряна майстерня А. Врубеля]][23], школа крою Станіслави Тиховської[24].
№ 14 — скульптурне оздоблення будинку приписується Францішку Томашу Бєрнату[25].
№ 16 — у міжвоєнний період в будинку діяло міське похоронне бюро «Конкордія»[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 948-м[2].
№ 18 — на початку XX століття в будинку містився ресторан Мехеля Дамма[27].
№ 24 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На початку XX століття в будинку містився ресторан Якуба Геллера[28].
№ 26 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На першому поверсі будинку міститься салон «Лабораторія паранормальних явищ». Заклад працював тут з середини 1990-х років і потрапити в приміщення салону можливо було лише за попереднім записом. Там займались ворожінням, зняттям «порчі», зливали віск та проводили інші «магічні ритуали». У листопаді 2021 року приміщення салону виставлене на продаж[29].
№ 30 — на початку XX століття в будинку містилося товариство «Народна кухня»[20].
№ 32 — будинок споруджений у 1907—1908 роках за проєктом архітектора Володимира Підгородецького[30]. Під будинком знаходяться залишки оборонної вежі-бастіону. На першому поверсі будинку до кінця 2018 року працював кафе-бар «Під Вежею», а у січня 2019 року тут розпочав роботу ресторан «Ґвара» на 150 посадкових місць, який входить до мережі ресторанів Костянтина Форкера. Заклад спеціалізувався на галицькій та львівській кухні. У 2019 році ресторан «Ґвара» отримував нагороду Culinary Heritage, y 2021 році — увійшов до сотні найкращих ресторанів України. Через пандемію коронавірусної хвороби зали ресторану стояли майже порожні, тому власник закладу ухвалив рішення про закриття «Ґвари»[31]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1266-м[2].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
