Вулиця Леонтовича (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Леонто́вича — вулиця в Шевченківському районі Львова, неподалік від центру міста. Простягається у північному напрямку та сполучає вулицю Городоцьку з вулицею Раппопорта.
Вулиця Леонтовича Львів | |
---|---|
Місцевість | Історичний центр Львова |
Район | Шевченківський |
Назва на честь | композитора Миколи Леонтовича |
Колишні назви | |
Святої Анни | |
польського періоду (польською) | Św. Anny |
Загальні відомості | |
Протяжність | 200 м |
Координати початку | 49°50′34″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. |
Координати кінця | 49°50′39″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. |
поштові індекси | 79007[1] |
Транспорт | |
Рух | односторонній (у бік вул. Городоцької) |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 1—19 |
Архітектурні пам'ятки | кам'яниці № 1, 3, 5, 7, 9[2] |
Навчальні заклади | Львівська правнича гімназія |
Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
Забудова | неороманський стиль, віденський класицизм, віденська сецесія[3] |
Комерція | книгарня «Світ знань» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r2703752 |
Мапа | |
Вулиця Леонтовича у Вікісховищі |
Прилучається вулиця Академіка Романа Кучера.
Вулицю проклали на початку 1890-х років. До того це був провулок уздовж головного фасаду школи Святої Анни. У 1895 році вулиця отримала назву Святої Анни, адже розташовувалась поруч з костелом Святої Анни[4]. У грудні 1944 року вулиця отримала свою сучасну назву, на честь українського композитора Миколи Леонтовича[5].
Забудова 3- і 4-поверховими кам'яницями кінця XIX і початку XX століття. Вулиця обсаджена деревами, її перспективу замикає фасад колишнього єврейського шпиталю на вулиці Раппопорта.
Найпримітніша споруда — колишня школа Святої Анни, споруджена 1884 року з червоної цегли у романо-готичному стилі за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера. Початково будинок школи був Г-подібної форми, де фактично містилося дві школи: корпус з боку вул. Городоцької — школа для дівчат, а вздовж вул. Святої Анни — для хлопців. На початку XX століття за проєктом архітектурного бюро Міхала Уляма добудували з боку нинішньої вулиці Кучера північне крило школи зберігаючи стиль попередньої будівлі[6]. По закінченню Другої світової війни в ній містилися неповні середні школи № 43 (з російською мовою викладання) та № 38 (жіноча), а також середня школа № 44 (чоловіча), що у 1970-х роках були об'єднані в один навчальний заклад — СЗОШ № 11, яку в 1999 році реорганізовано у спеціалізовану СЗОШ № 11 з поглибленим вивченням природничих та гуманітарних дисциплін. З вересня 2003 року — Львівська правнича гімназія[7]. Будівля внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 626-м[2]. Також у цьому будинку (вхід з боку вул. Леонтовича) міститься книгарня «Світ знань».
З непарного боку вулиці, на розі з вулицею Шевченка, розташований колишній прибутковий будинок Йони Шпрехера (інша адреса — вул. Шевченка, 2/4), споруджені у 1909 році за проєктом відомого львівського архітектора чеського походження Карела Боубліка у стилі пізньої сецесії[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2456-м[2].
У житловому будинку № 5 за Польщі перший поверх займали фабрики іграшок Кінальського, картонних коробок Skatule та корків «Каталонія». Під житловому будинку № 7 за радянських часів містився дитячий садок, а у кам'яниці під № 15 за Польщі була пекарня Клянвіца. Будинки № 3, 5, 7, 9 внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.