Вулиця Ставропігійська
вулиця у Львові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Ставропігі́йська — невеличка вулиця у Галицькому районі міста Львова, в історичному центрі міста, що сполучає площу Ринок з вулицею Івана Федорова та площею Музейною.
| Вулиця Ставропігійська Львів | |
|---|---|
 Вигляд на Домініканський костел з вулиці Ставропігійської | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Ставропігійського братства |
| Колишні назви | |
| Божого Тіла, Домініканер Ґассе, Домініканьська, Домініканерштрассе, Домініканська, Залізняка, Домініканська | |
| польського періоду (польською) | Bożego Ciała, Dominikańska |
| радянського періоду (українською) | Домініканська, Залізняка, Домініканська |
| радянського періоду (російською) | Домініканская, Зализняка, Домініканская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 70 м |
| Координати початку | 49°50′33″ пн. ш. 24°01′56″ сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′33″ пн. ш. 24°01′59″ сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | пішохідна |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 3, 4, 5, 7, 9, 11[1] |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 4, 5, 7, 9[2] |
| Заклади культури | музей скла |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Забудова | ренесанс, бароко, класицизм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Ставропігійська у Вікісховищі | |
Вулиця йде від північно-східного кута площі Ринок на схід. На початку XV століття вона отримала назву Божого Тіла, бо прямувала до костелу Божого Тіла Домініканського монастиря. У XVIII столітті вулиця стала називатися Домініканер Ґассе, а від 1871 року — Домініканською. У грудні 1944 року перейменована на вулицю Залізняка, на честь Максима Залізняка, керівника гайдамацького повстання 1768—1769 років, відомого як Коліївщина, наступного року відновили передвоєнну назву вулиця Домініканська, а 1946 року одержала назву Ставропігійська — на честь Ставропігійського братства, українського культурно-просвітницького товариства XVI—XVIII століть[3].
У забудові вулиці Ставропігійської переважають ренесанс, бароко, класицизм[4]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури національного та місцевого значення.
На розі з площею Ринок, 2 розташований Музей пошти, що є частиною експозиції Львівського історичного музею. Будинок побудований у 1593 році у стилі пізнього ренесансу, більш відомий як Палац Бандінеллі. На першому поверсі будинку функціонує відділення поштового зв'язку № 6. З боку вулиці Ставропігійської за Польщі була торгівля кінським м'ясом Галушча, а тепер тут міститься музей скла.
На розі з вулицею Друкарською, 2 міститься аптека, що від давніх часів мала назву «Під чорним орлом». На металевій кованій вивісці аптеки зазначено рік заснування — 1735, проте, як довів львівський історик архітектури Володимир Вуйцик 1995 року, ця дата неправдива. Засновник аптеки військовий провізор Франц Вільгельм Наторп прибув до Львова 1772 року, а сам будинок з аптекою збудовано 1775 року, тож, найімовірніше, під час визначення дати заснування аптеки сталася звичайна механічна помилка: ліву частину стертої цифри «8» прочитали як «3», тому замість 1785 року на кованій вивісці набили 1735 рік. Власником аптеки у 1927—1944 роках був українець Михайло Терлецький — великий меценат і шанувальник мистецтва. Він зібрав чудову колекцію творів живопису і графіки українських митців. Терлецький був фундатором Національного музею у Львові, у його кам'яниці у 1930-х роках містилися редакції українських тижневиків «Громадський Голос» і «Правда». 1964 року за ініціативи фармацевта Крилова тут почалося створення аптеки-музею, що відкрився 1966 року. У музеї зібрано багато експонатів з історії аптечної справи. У цьому ж будинку у 1950-х роках містився продовольчий склад.
№ 3 — у цьому будинку за Польщі була винярня «Стара кімната» М. і С. Козьолів[5], за радянських часів — кондитерський цех, на початку 1990-х років у будинку відкрили один з найперших престижних приватних ресторанів «Старий рояль». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення № 342.
№ 4 — наріжна кам'яниця з вулицею Івана Федорова, збудована у другій половині XIX століття. Фасади будинку прикрашають доволі непристойні барельєфи на античну тематику 1870-х років, що дають оригінальне трактування міфу про Лебедя та Леду. На початку XX століття тут містилася ресторація «Морське око»[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 273-м[2].
№ 5 — кам'яниця будувалася упродовж XV-XVI століть, зберегла планувальну структуру та фрагменти конструкції, які належить до періодів готики та ренесансу. У XIX столітті була реконструйована, набувши рис архітектури історизму. Тепер використовується як житловий будинок[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1272-м[2].
№ 7 — житловий будинок споруджений у XVII столітті. Двічі, наприкінці XVIII та XIX століть, будинок зазнав значної перебудови. Цегляний, витягнутий в плані в глибину ділянки, триповерховий, з характерним тривіконні асиметричним фасадом. Фасад оштукатурений, перший поверх рустований, другий прикрашено ліпними вставками[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення № 343.
№ 9 — кам'яниця Голубовичівська споруджена у 1906 році за проєктом архітектора Г. Зальцера[9]. Тут за Польщі працювала цукерня Анеля Курнаха[10], 1950—1960-х роках містилася база «Львівмебледеревпрому», нині тут кафе-бар «Ноїв ковчег», зала якого виходить на подвір'я будинку, і магазин спорттоварів «Lotto». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури національного значення № 344.
№ 11 — наріжна кам'яниця з вулицею Івана Федорова. У цьому будинку 15 січня 1776 року вийшла друком перша в Україні газета — «Gazette de Leopol», яку шевальє Осудді видавав французькою мовою[11]. За Польщі тут містилися дирекція українського торговельно-промислового дому «Достава», що спеціалізувався на торгівлі церковними речами, редакція українського тижневика «Господарсько-кооперативний часопис» — друкованого органу Крайового союзу ревізійного[12], а також Товариство допомоги воєнним вдовам і сиротам, Українське краєве товариство охорони дітей і молоді[13] та адвокатські контори Олександра Надраги і Володимира Охримовича[14].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
