Війна шостої коаліції
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Війна́ шо́стої коалі́ції — війна проти Наполеона коаліції європейських держав.
Війна шостої коаліції | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Наполеонівські війни, Австрійсько-французькі війни | |||||||
Битва народів під Лейпцигом. В.І.Мошков, 1815 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Російська імперія Пруссія |
Франція Рейнський союз[1] | ||||||
Командувачі | |||||||
М. І. Кутузов М. Барклай-де-Толлі |
Наполеон I | ||||||
Військові сили | |||||||
У центральній Європі: понад 500 тис. солдат, з яких 175 тис. росіян, 170 тис. пруссаків, 110 тис. австрійців, 18 тис. шведів 1380 гармат |
У центральній Європі: 440 тис. солдат 1180 гармат | ||||||
Втрати | |||||||
391 000 вбитими та пораненими, 135 000 полонених і зниклих безвісти[2] | 81 800 вбитих та померлих від поранень[3] |
На початку 1813 року війну проти Наполеона у центральній Європі вела лише Росія. До складу коаліції з Росією у березні 1813 увійшла Пруссія, потім, влітку 1813, вступили Англія, Австрія та Швеція, а після розгрому Наполеона в Битві народів під Лейпцигом в жовтні 1813 до коаліції долучились німецькі держави Вюртемберг та Баварія. Незалежно від коаліції з Наполеоном на Піренейському півострові воювали Іспанія, Португалія та Англія. Активні бойові дії тривали упродовж року з травня 1813 до квітня 1814 з 2-місячним перемир'ям влітку 1813.
1813 року війна проти Наполеона велась зі змінним успіхом на території Німеччини, головним чином в Пруссії та Саксонії. У 1814 році бойові дії перемістились на територію Франції й завершились до квітня 1814 взяттям Парижа, Наполеон зрікся влади.
Німецька історіографія відокремлює у самостійний епізод цієї війни Визвольну війну в Німеччині, що завдала вирішального впливу на створення за півстоліття Другого Рейху.