Яків Геровський (24 жовтня 1794, с. Новий Яжів, нині с. Новий Яр, Яворівський район, Львівська область — 5 вересня 1850, Львів) — український педагог, релігійний та громадський діяч, священник УГКЦ. Професор, доктор богослов'я (1836), ректор Львівського університету у 1841–1842 роках.
отець-доктор Яків Геровський | |
---|---|
Народився | 24 жовтня 1794 Новий Яжів, нині с. Новий Яр, Яворівський район Львівська область |
Помер | 5 вересня 1850 (55 років) Львів |
Поховання | Жовківський цвинтар і Личаківський цвинтар |
Громадянство | Австрійська імперія |
Національність | українець |
Діяльність | педагог |
Alma mater | Львівський університет |
Науковий ступінь | доктор богослов'я |
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
Титул | доктор богослов'я |
Посада | ректор Львівського університету |
Термін | 1841—1842 |
Попередник | Юзеф Райнер (Józef Reiner) |
Наступник | Єжи Гольцґетан (Jerzy Holzgethan) |
Конфесія | УГКЦ |
Батько | Симеон |
Мати | Катерина |
Життєпис
Народився 24 жовтня 1794[1] року в с. Новий Яжів, Яворівський район, Львівська область, Україна в сім'ї Симеона (дяка, сільського вчителя) та Катерини (з Лозинських) Геровських.
Філософію та три перших роки теології студіював у Львівському університеті. За рішенням Львівської консисторії УГКЦ, яка в порозумінні з віденською владою почала місійну діяльність серед слов'ян Австрійської імперії після Віденського конгресу, був висланий до Хорватії. Тут у місті Крижевці у 1817 році прийняв священничі свячення[1]. Через рік повернувся до Львова, у 1818–1819 закінчив 4-й курс теології. Зразу після цього був висланий до Далмації. В 1820–1822 роках в Шибенику викладав біблійні науки та догматику в новоутвореній духовній семінарії. З перемишльським каноніком Олексієм Ступницьким провадив місійну працю серед православних, вживаючи переважно сербської мови. Трагічна смерть О. Ступницького в 1822 році викликала його переїзд до Відня, де продовжив вивчати догматику. Через рік був викликаний до Львова суплентом при кафедрі Нового Заповіту. В 1826 році як професор став завідувачем кафедри. В 1836 році став доктором теології.
Тричі був деканом богословського факультету (1837, 1841, 1845), у 1841–1842 роках був ректором Львівського університету. В 1841 році став почесним каноніком Перемишльської капітули УГКЦ, в 1846 — радником львівської консисторії УГКЦ. Як професор мав посаду просинодального екзаменатора трьох львівських консисторій УГКЦ. Був улюбленцем студентів.
Не залишив жодної публікації. Австрофіл, значної ролі в громадсько-політичному житті не відігравав. У 1848 році був головою Жовківського виділу Головної Руської Ради. Очолював групу професорів, які протестували проти впровадження з нового навчального року польської мови для викладання. Серед тодішнього українства залишився у пам'яті як шляхетний, жертовний, заслужений педагог.
Був священиком церкви Святого Миколая у Львові.[2]
Помер у Львові 5 вересня 1850 року.[1] Спочатку був похований на цвинтарі Папарівка (або Жовківське кладовище — колишньому цвинтарі у Львові, тепер не існує, розташована залізнична станція Підзамче). Під час будування залізничної станції (двірця) в 1860-х роках могилу, пам'ятник було перенесено на Личаківський цвинтар[3][2][4].
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.