Ге́рцогство Браба́нт (лат. Ducatus Brabantiae, нід. Hertogdom Brabant), або Браба́нтське ге́рцогство (фр. Duché de Brabant) — у 1183–1794 роках герцогство у Нижніх Землях. Охоплювало територію трьох сучасних провінцій Бельгії (Фламандський Брабант, Валлонський Брабант, Антверпен), сучасного Брюссельського столичного регіону, а також нідерландської провінції Північний Брабант. Засноване на основі Брабантського ландграфства у складі Священної Римської імперії. Керувалося герцогами Брабантськими. 1288 року уклало унію із Лімбурзьким герцогством. 1430 року успадковане Бургундським герцогством, 1482 року — австрійськими Габсбургами, а 1556 року — іспанськими Габсбургами. 1648 року розділене між Священною Римською імперією і Голландською республікою, якій відійшли північні землі герцогства. Продовжило існувати у так званих Південних Нідерландах. 1794 року ліквідоване французькими революційними військами. Терени герцогства увійшли до Бельгії, за винятком Північного Брабанту.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Брабант.
Коротка інформація
Закрити