Loading AI tools
вид безвідплатної допомоги засобами для життя, що безкоштовно поширюються серед населення районів, охоплених гуманітарною катастрофою аб З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гуманіта́рна допомо́га — вид безвідплатної допомоги засобами для життя, що безкоштовно поширюються серед населення районів, охоплених гуманітарною катастрофою або тих, що перебувають на її межі. Для умов озброєного конфлікту Міжнародний суд визначив допустиму гуманітарну допомогу як «надання продовольства, одягу, ліків та іншої гуманітарної допомоги, за винятком зброї, систем озброєння, боєприпасів або іншого устаткування, автотранспортних засобів і матеріалів, які можуть бути використані для спричинення серйозних тілесних ушкоджень або стати причиною смерті». Гуманітарна допомога відрізняється від іноземної допомоги своїм терміновим характером і тим, що використовується для полегшення долі жертв стихійних лих. Іноді гуманітарна допомога може бути прихованою формою підкупу місцевого населення або прелюдією до вторгнення.
Принципи гуманітарної допомоги випливають з багатьох систем переконань, як-от концепція християнської благодійності, ісламська традиція закяту та етичні концепції належної поведінки під час війни, створені давніми китайцями (наприклад, «Мистецтво війни»), греками та римлянами[1][2]. Тож у широкому розумінні гуманітарна допомога нужденним існувала протягом усієї історії людства, часто у вигляді надання їжі чи матеріальної допомоги під час голоду, посухи, стихійного лиха[2].
Початки організованої міжнародної гуманітарної допомоги можна простежити з XIX століття. Так, Велика Британія допомагала постраждалому населенню на континенті та в Швеції під час Наполеонівських воєн[3][4], а міжнародні кампанії допомагали населенню під час Великого ірландського голоду в 1840-х роках[5][6]. У 1854 році, коли почалася Кримська війна[7], Флоренс Найтінгейл і її команда з 38-и медсестер створили в Скутарі лікарню[8] на 6 тис. пацієнтів[9] з усіх протиборчих сторін, включаючи австрійських, італійських та французьких солдатів[10].
У 1859 році Анрі Дюнан, швейцарський бізнесмен і громадський діяч, особисто побачивши скрутне становище поранених солдатів під час битви під Сольферіно, створив принципи гуманітарного руху Червоного Хреста. Перше визначення його діяльності зустрічається в праці Анрі Дюнана 1862 року «Пам'ять про Сольферіно» як обов'язок спеціально навчених волонтерів збирати поранених і хворих солдатів будь-якої країни та піклуватися про них[11]. Дюнан передбачав створення постійних волонтерських товариств для надання допомоги пораненим солдатам, і закликав до прийняття договору, який гарантував би захист поранених солдатів і всіх, хто намагався прийти їм на допомогу[12]. У 1863 році приватне Женевське товариство громадського благополуччя створило постійний підкомітет під назвою «Міжнародний комітет допомоги пораненим у воєнних ситуаціях»[13]. 8 та 22 серпня 1864 року воно провело засідання в Женеві, на якому були присутні 16 різних держав, включаючи уряди багатьох країн Європи, Османської імперії, Сполучених Штатів Америки, Бразилії та Мексики. Засідання мало встановити правила майбутніх конфліктів з метою захисту медичних служб та поранених у бою[14]. Там було окреслено нейтральність медичних служб, включаючи лікарні, транспорт швидкої допомоги та пов'язаний з ним персонал, вимогу піклуватися про хворих і поранених під час конфліктів і захищати їх[15].
Інший приклад у появу міжнародної гуманітарної відбувся у відповідь на голод у Північному Китаї 1876—1879 років, від якого загинуло близько 10 мільйонів людей[16]. Британський місіонер Тімоті Річард звернув на це увагу міжнародної спільноти у Шаньдуні влітку 1876 року і звернувся до іноземної громади в Шанхаї з проханням про збір грошей для допомоги постраждалим. Незабаром був створений Шаньдунський комітет допомоги голодуючим за участю дипломатів, бізнесменів, протестантських і римо-католицьких місіонерів[17].
У XX столітті у період між двома світовими війнами добровільні установи відіграли провідну роль у допомозі жертвам геноциду вірменів і в боротьбі з голодом в РРФСР на початку 1920-х років. Що стосується Вірменії, то консорціумом установ був утворений Вірменський комітет допомоги Близькому Сходу, який спрямовував їжу та одяг до постраждалих районів, узяв під свою опіку 132 тис. сиріт, а загалом врятував понад 1 млн людей[18]. У 1921 році трирічна посуха вдарила по регіону між Доном та Волгою, важливому для вирощування зернових. До 20 млн людей загрожувала голодна смерть, до того ж поширювалися холера та черевний тиф. У співпраці німецької Arbeiter-Samariter-Bund (ASB) з іншими організаціями з надання допомоги розпочалася одна з найбільших міжнародних гуманітарних заходів XX століття з забезпечення Росії їжею, одягом та ліками для 11 млн людей[19].
Під час і після Першої світової війни міжнародні гуманітарні неурядові організації та нейтральні країни, що не воювали, стали джерелами гуманітарної допомоги. Протягом усієї війни Данський державний інститут сироватки надавав арміям обох сторін конфлікту вакцини від таких хвороб, як правець[20]. Після Другої світової війни відбулося швидке зростання кількості неурядових організацій (НУО), які займалися гуманітарною допомогою. Протягом 4 років їх було створено понад 200. Допомога зосередилася на так званих країнах третього світу (які не входили ні до НАТО, ні до Радянського блоку)[21]. Після закінчення війни цей рух дозволив схвалити Декларацію прав дитини, а пізніше — Конвенцію про права дитини[20].
Громадянська війна в Нігерії, що тривала між 1967 та 1970 роками, призвела до голоду в сепаратистському штаті Біафра. Це був перший голод, який широко висвітлювався на телебаченні. Зусиллями ірландських католицьких місіонерів, медичних працівників і пропагандистів Біафри було організовано безпрецедентний збір пожертв з Європи та Північної Америки. Добровольці створили програму авіаперевезення гуманітарної допомоги та її масового розповсюдження на території Біафри. Ці дії критикувалися як підстава для затягування конфлікту в Нігерії, але поклали початок організованій неурядовій гуманітарній допомозі між народами[20].
Лише у 1980-х роках глобальне висвітлення новин і відгуки знаменитостей стали задіюватися, щоб стимулювати широкомасштабну державну допомогу від голоду та інших лих у відповідь на катастрофи по усьому світі. Так, голодомор 1983—1985 років в Ефіопії спричинив понад 1 мільйон смертей і був задокументований новинною групою BBC[22]. Благодійний фестиваль Live Aid 1985 року, очолюваний Бобом Гелдофом, спонукав мільйони людей на Заході пожертвувати гроші та закликати свої уряди брати участь у наданні допомоги від голоду в Ефіопії. Частина виручених коштів також була направлена на постраждалі від голоду райони Еритреї[23].
За останні 15 років різко зріс обсяг допомоги іноземним державам, що стали жертвами різного роду лих, який проходить через неурядові організації (НУО). У 1970 році частка державного сектора в бюджетах НВО становила всього 1,5 %. До середини 1990-х років вона досягла 40 % і продовжувала зростати[24]. З-поміж найбільших акцій НУО з гуманітарної допомоги: порятунок кхмерських біженців, які тікали від режиму Пол Пота в Камбоджі 1975—1979 року, протидія геноциду в Руанді 1994 року. Водночас війна в Югославії 1990-х років показала необхідність сильних політичних рішень для організації діяльності гуманітарних організацій. Землетрус на Гаїті 2010 року та цунамі 2011 року в Японії продемонстрували, що масштаби цих катастроф неможливо подолати за допомогою тодішнього рівня гуманітарних ресурсів[20].
Норвезький дипломат Ян Егеланд 2004 року здійснив реформу, що привела до створення системи гуманітарних кластерів, покликаної покращити координацію між гуманітарними організаціями, які працюють над спільними питаннями[25].
Перший глобальний саміт з гуманітарної дипломатії відбувся у 2016 році в Стамбулі, Туреччина, за ініціативою Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй Пан Гімуна. Він залучив учасників з урядів, організацій громадянського суспільства, приватних організацій та груп, які постраждали від гуманітарних лих. Питання, які були обговорені, включали: запобігання та припинення конфліктів, управління кризами та фінансування допомоги[26].
В ООН створено спеціальне Офіс ООН з координації гуманітарних питань. У 2008 році започатковано Всесвітній день гуманітарної допомоги.
Всесвітня продовольча програма ООН є найбільшою у світі гуманітарною організацією з надання надзвичайної продовольчої допомоги. У 2006 році продовольча допомога була надана нею 87,8 мільйонам осіб, у тому числі 56 мільйонам голодуючих дітей — у 78 країнах.
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) спрямовує свої зусилля на задоволення потреб дітей у кризових ситуаціях.
Центральний фонд реагування на надзвичайні ситуації (СЕРФ) був заснований ООН у 2005 році. Він забезпечує адресне спрямування коштів у мережі міжнародних організацій, що займаються наданням допомоги[33].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.