Давидов Олександр Сергійович

Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (26 грудня 1912, Євпаторія — 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Давидов.

Давидов Олександр Сергійович
Олександр Давидов Олександр Давидов
Народився	26 грудня 1912(1912-12-26) Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	19 лютого 1993(1993-02-19) (80 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР,  Україна
Національність	росіянин
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	фізичний факультет МДУ
Галузь	Фізика
Заклад	Інститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України МДУ
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Тамм Ігор Євгенович
Відомі учні	Філіппов Геннадій Федорович та ін.
Аспіранти, докторанти	Брижик Лариса Свиридівна Гайдідей Юрій Борисович Кручинін Сергій Павлович
Членство	НАН України International Academy of Quantum Molecular Scienced
Відомий завдяки:	«Давидівське розщеплення»
Нагороди
Давидов Олександр Сергійович у Вікісховищі

Біографія

Народився 26 грудня 1912 року в Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).

• 1945–1953 — робота в Інституті фізики АН УРСР.
• 1953–1956 — завідувач відділу Фізико-енергетичного інституту в Обнінську.
• 1954–1964 — професор, завідувач кафедри Московського університету.
• 1964–1966 — завідувач відділу Інституту фізики АН УРСР.
• 1966–1973 — завідувач відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
• 1973–1988 — директор цього ж інституту.

Могила Олександра Давидова

Помер 19 лютого 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність

Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.

Першим поширив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють у процесах поглинання світла, люмінесценції та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія здебільшого суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів у кристалах («Давидівське розщеплення»).

Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. У 1966 за теоретичні дослідження екситонів у кристалах нагороджений (спільно з іншими) Ленінською премією.

• 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей у спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.

• 1960 — разом з О. О. Чабаном розробив модель колективних збуджень із врахуванням деформованості форми ядра при його обертанні. В результаті Давидовим була розвинута (1958–1960) теорія колективних збуджених станів несферичних ядер, яка враховувала порушення аксиальної симетрії ядер (Теорія неаксиальних ядер Давидова, Державна премія України в галузі науки і техніки, 1969).

• 1973–1976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.

Нагороди, почесні звання

• Лауреат Ленінської премії (1966).
• Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1969).
• Герой Соціалістичної Праці (1982).
• Орден Леніна (1971, 1982).
• Медаль «За трудову доблесть» (1961).
• Заслужений діяч науки УРСР.

Див. також

• «Давидівське розщеплення»
• Теорія неаксіальних ядер Давидова
• Премія НАН України імені О. С. Давидова

Бібліографія

• Давидов О. С. Квантова механіка. — К. : Академперіодика, 2012. — 706 с.
• Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К. : Наукова думка, 1991. — 672 с.
• Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К. : Наукова думка, 1971. — 216 с.
• Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К. : Наукова думка, 1979. — 296 с.
• Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М. : Атомиздат, 1967. — 264 с.
• Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К. : Наукова думка, 1990. — 176 с.
• Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К. : Наукова думка, 1986. — 160 с.
• Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К. : Наукова думка, 1984. — 288 с.
• Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М. : ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
• Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М. : Наука, 1968. — 296 с.
• Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К. : Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
• Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М. : Наука, 1976. — 640 с.

Джерела та література

• Ю. О. Храмов. Давидов Олександр Сергійович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 273. — ISBN 966-00-0405-2.
• Алинин А. Я. Его жизнь — физика: Документальная повесть. — К.: Молодь, 1982. — 128 с.
• Храмов Ю. А. Давыдов Александр Сергеевич // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 96. — 400 с. — 200 000 екз.
• Міжнародна конференція, присвячена 90-річчю від дня народження О. С. Давидова (Київ, 9—15 грудня 2002 р.) [Архівовано 23 грудня 2008 у Wayback Machine.]

Посилання

• Давидов Олександр Сергійович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.