Loading AI tools
музика до періоду Бароко З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Давня музика — це широка музична епоха початку Західного музичного мистецтва. Давня музика включає в себе Середньовічну музику (500–1400 рр.) та музику доби Відродження (1400–1600 рр.), може також включати музику бароко (1600–1750 рр.)
Визначення історичних меж давньої музики різниться. Academy of Ancient Music[en] (Академія стародавньої музики, створена у 1726 році, визначила «стародавньою музикою» ті роботи, які написані композиторами до кінця XVI століття. Йоганес Брамс і його сучасники вважали б, що Давня музика починається від Високого Відродження та закінчується Бароко, тоді як деякі вчені вважають, що Давня музика повинна включати музику Стародавньої Греції або Риму до 500 року. (Період, який зазвичай охоплюється терміном Стародавня музика). [1] Музичний критик Майкл Кеннеді виключає Бароко, визначаючи Давню музику як «музичні композиції від найдавніших часів до музики епохи Відродження включно».[2]
Музикознавець Томас Форест Келлі вважає, що суть ранньої музики полягає у відродженні «забутого» музичного репертуару і що цей термін переплітається з перевідкриттям старої практики виконання.[3] Згідно з визначенням Британського Національного Центру Давньої Музики, термін «Давня музика» включає як репертуар (європейська музика, написана між 1250 і 1750 роками, що охоплює Середньовіччя, Ренесанс та Бароко), так і давній підхід до виконання цієї музики.[4]
Сьогодні розуміння «Давньої музики» стало включати «будь-яку музику, для якої історично відповідний стиль виконання повинен бути реконструйований на основі збережених партитур, трактатів, інструментів та інших сучасних доказів».[5]
У XX столітті відродився інтерес до виконання музики епохи Середньовіччя та Ренесансу, сформовалося багато інструментальних консортів (ансамблів) та хорових колективів, що спеціалізувалися на репертуарі Давньої музики. Такі групи як Tallis Scholars, Early Music Consort і Taverner Consort and Players, мали великий вплив на донесення Давньої музики до сучасної аудиторії за допомогою виступів та популярних записів. [6]
Відродження інтересу до Давньої музики породило науковий підхід до її виконання. Шляхом академічного музикознавчого дослідження музичних трактатів, уртекстових видань музичних партитур та інших історичних свідчень виконавці намагаються бути вірними стилю виконання тієї музичної епохи, в якій спочатку задумувався твір. Крім того, спостерігається зростання використання оригінальних інструментів або репродукцій інструментів того періоду як частини виконання Давньої музики, наприклад, відродження клавесину або скрипки.[7]
Практика «історично обгрунтованого виступу», тим не менше, залежить від стилістичного вирішення. За словами Маргарет Бент, музична нотація періоду Ренесансу не є настільки точною, як сучасна партитура, багато чого було залишено для інтерпретації виконавця: «Нотація Ренесансу є недостатньо нормативною за нашими стандартами; при перекладі на сучасну форму вона набуває нормативної ваги, яка занадто конкретизує і спотворює його первісну відкритість. Альтерації ... можуть бути, а можуть і не бути позначені, але те, що вимагає сучасна нотація, тоді було б абсолютно очевидним без нотації для співака, що розуміється в контрапункті».[8]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.