Державний переворот у Габоні (1964)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Держа́вний переворо́т у Габо́ні — невдала спроба військового путчу, здійснена частиною габонських збройних сил та поліції 17—18 лютого 1964 року з метою повалення влади тодішнього президента Леона Габрієля Мба. Переворот вибухнув після рішення глави держави про розпуск парламенту 21 січня, що викликало невдоволення серед опозиції та частини армії.
Державний переворот у Габоні | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Мапа Габону | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Габонський уряд Франція |
Революційний комітет Габону Частина армії | ||||||
Ключові фігури | |||||||
Леон Мба Шарль де Голль |
Жан-Ілер Обам Жак Момбо Валері Ессон Ндо Еду Деніел Мбені | ||||||
Втрати | |||||||
1 військовий загинув | 18 солдатів загинуло |
Зранку 18 лютого група зі 150 військовиків та жандармів під орудою 4 молодших лейтенантів заарештувала Мба й урядовців, та взяла під контроль ключові держустанови та військові об'єкти Лібревіля. На столичному радіо учасники путчу закликали мешканців зберігати спокій та запевнили, що про-французька політика країни залишиться незмінною. Громадяни відреагували на збройний переворот спокійно, жодних заворушень і виступів не спричинилось, що повстанці розтлумачили як знак схвалення їхніх дій. Було утворено тимчасовий уряд, посаду голови якого запропонували колишньому міністру закордонних справ та політичному опоненту скинутого президента Жану-Ілеру Обаму. Невідомо, чи був сам Обам обізнаний у плануванні змови, але довести на подальшому суді його причетність до заколоту так і не змогли. Відстороненого президента «революціонери» відправили вглиб країни, до невеликого містечка Ламбарене, що за 250 км від столиці.
Бунт лейтенантів викликав негативну реакцію в колишній метрополії, президент Шарль де Голль ухвалив рішення негайно «нормалізувати» ситуацію та відновити владу лояльного президента. Упродовж швидкої військової операції Франція перекинула в колишню колонію військові підрозділи, дислоковані в інших африканських країнах, і в ніч на 19 лютого доволі легко придушила незначний опір армійців. Більшість членів тимчасового уряду потрапила під арешт. Для обґрунтування своїх дій французьке керівництво покликалось на міждержавну угоду 1960 року про дружбу та взаємодопомогу.
Повернувши президентське крісло, Мба ув'язнив більше 150 своїх супротивників й пообіцяв, що його вороги не будуть «ані помилувані, ані прощені», оскільки заслуговують тільки на «повне покарання». Обама, лідера революціонерів, засудили до 10 років каторжних робіт і 10 років заслання, у 1972 його помилували. Після згаданих подій старіючий, часто хворий президент поступово відійшов від колишньої всеосяжної влади, хоч і залишався на посаді. Останні роки свого правління він провів у власному президентському палаці під надійною охороною французьких військ аж до своєї смерті 28 листопада 1967 року.