Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джованні Баттіста Гваданьїні (Джованні Баттіста Гваданіні; італ. Giovanni Battista Guadagnini; 23 червня 1711 — 18 вересня 1786) — італійський скрипковий майстер, якого визнають одним з найкращих в історії майстрів струнних музичних інструментів.[3] Він вважається третім з найвеличніших майстрів після Антоніо Страдіварі та Джузеппе Гварнері «дель Джезу». Сім'я Гваданьїні була відома своїми скрипками, гітарами та мандолінами.[4]
Джованні Баттіста Гваданьїні | |
---|---|
італ. Giovanni Battista Guadagnini | |
Народився | 23 червня 1711 Боргоново-Валь-Тідоне, Провінція П'яченца, Емілія-Романья |
Помер | 18 вересня 1786[1][2] (75 років) Турин, Сардинське королівство, Італія |
Діяльність | скрипковий майстер, виробник музичних інструментів |
Знання мов | італійська |
Роки активності | з 1729 |
Діти | Джузеппе Гваданьїніd |
Джованні Баттіста Гваданьїні (лат. Johannes Baptista Guadagnini) народився 23 червня 1711 року приблизно в 30 км від міста Кремона у Боргоново-Валь-Тідоне, провінція П'яченца. Це був час, коли Страдіварі й Гварнері перебували в розквіті творчих сил.[5]
Останні дослідження пролили світло на вплив обох геніїв, Страдіварі й Гварнері, на лінії симетрії інструментів Гваданьїні, який був ще юнаком, коли його батько Лоренцо, також уродженець Боргоново-Валь-Тідоне, був одним з виробників інструментів для майстерні Страдіварі, провідної скрипкової майстерні у першій половині 18 століття.
Гваданьїні був учнем в майстерні. За нормами тогочасної торгової практики в Італії, молода людина повинна була з 12-річного віку стартувати в якості учня в майстерні, щоб в майбутньому отримати дозвіл займатись відповідною торгівлею. Купецькі гільдії очолювались майстром, який видавав відповідні папери — путівки в професію для успішних учнів. Торгівельні гільдії, що надавали кар'єрні можливості для кваліфікованих торговців, включаючи виробників музичних інструментів, мали торгівельні домовленості в Європі з середньовічних часів, у тому числі в Італії. Гільдії були докапіталістичною промисловою організацією, що перебувала під контролем герцога, який регулював торговельну практику, якість вироблених товарів та цінову політику.
Діяльність Гваданьїні можна розділити за чотирма основними періодами, що пов'язані з чотирма містами Італії, де він жив і працював, а саме періоди П'яченци (1716—1749), Мілана (1749—1758), Парми (1758—1771) й Турина (1771—1786). Кожен період має свій стиль і характеристику. Міланський стиль Гваданьїні є більш популярним в Європі, тоді як стиль Турина є більш затребуваним у Сполучених Штатах. Міланські моделі видають м'який і барвистий звук, тоді як звук моделей Туріна пласкіший і потужніший.[5]
Як цінителі інструментів Гваданьїні так і музиканти вважають його чи не останнім із великих скрипкових майстрів другої половини так званого «золотого віку», коли в Італії правили Бурбони.
Великий майстер пішов з життя в Турині 1786 року.
Скрипаль | Дата і місце виготовлення | Назва інструмента | Коментар | Посилання | |
---|---|---|---|---|---|
Фелікс Айо | 1744 | [6] | |||
Ріккардо Бренгола | 1747, П'яченца | Contessa Crespi | [7] | ||
Бродський Адольф Давидович | 1751, Мілан | ex-Brodsky | [8] | ||
Брон Захар Нухимович | 1757, Мілан | [9] | |||
Аморі Коейто | 1773 | [10] | |||
Ендрю Дауес | 1770, Парма | [11] | |||
Річард Дікін | Англійський камерний музикант і соліст, викладач Королівської музичної академії в Лондоні.[12] | ||||
Юлія Фішер | 1742 | [13] | |||
Карл Флеш | 1750-ті | ex-Henri Vieuxtemps | [14] | ||
Девід Ґарретт | 1772 | У грудні 2007 року Гаррет упав після виступу і розбив свою скрипку, яку він придбав за чотири роки до цього за 1 мільйон доларів США.[15] | |||
Девід Грід | 1757 | Належить синдикату «The Yorkshire Guadagini 1757 Syndicate». | [16] | ||
Артюр Грюмьо | 1752 | ex-Grumiaux | [17] | ||
Девід Гален | 1753 | [18] | |||
Яша Хейфец | 1741, П'яченца | ex-Heifetz | Попередники — Ремберт Вурліцер в 1946 році і Даріо Д'Аттілі в 1991 році | [19] | |
Марлен Геммер | 1764 | [20] | |||
Пітер Гересгал | 1753, Мілан | [5] | |||
Віллі Гесс | 1740s | [21] | |||
Йозеф Йоахім | 1767, Парма | ex-Joachim | [22] | ||
Іда Кавафян | 1751 | [23] | |||
Девід Кім | 1757 | В оренді від Філадельфійського оркестру | [24] | ||
Мін-Чон Ко | 1767 | [25] | |||
Горан Кончар | 1753, Мілан | [26] | |||
Копельман Михайло Самуїлович | 1773 | [27] | |||
Міхал Ковалковскі | 1753 | Gucio | |||
Ян Кубелик | 1750 | ex-Kubelik | [28] | ||
Пекка Куусісто | 1752 | В оренді від «Finnish Cultural Foundation» | [29] | ||
Манфред Леверкус | 1752 | ex-Kneisel | Вкрадена 2006 року | ||
Джек Лібек | 1785 | ex-Wilhelmj | [30] | ||
Вейн Лін | 1779, Турин | [31] | |||
Тасмін Літтл | 1757, Мілан | [5][32] | |||
Мауро Лопес Феррейра | [33] | ||||
Галдон Мартінсон | 1750 | Використовується Бостонським симфонічним оркестром | [34] | ||
Стефан Міленкович | 1780, Турин | [35] | |||
Муллова Вікторія Юріївна | 1750 | [36] | |||
Жінетт Невьо | Придбана ранньої весни 1949 року, була при Жінетт Невьо під час авіакатастрофи у жовтні того ж року, в якій Невьо загинула. Пізніше, сувій скрипки з'явився в Парижі, кілька разів змінивши власника.[37] | ||||
Девід Плантьє | 1766 | [38] | |||
Сімоне Портер | 1745 | В оренді від «The Mandell Collection of Southern California» | [39] | ||
Вільям Пінчон | 1779, Турин | Придбана 26 березня 1957. Звучала в «Опері Сан-Франциско» до 1998 року | |||
Лінда Розенталь | 1772, Турин | [40] | |||
Леон Саметіні | 1751 | ex-Sametini | [41] | ||
Марі Самуельсен | 1773, Турин | В оренді від «ASAF» (Anders Sveeas Charitable Foundation, Осло). | [42][43] | ||
Стефані Сант'Амброжіо | 1757 | [44] | |||
Маюмі Зайлер | 1740, П'яченца | ||||
Іттаї Шапіра | 1745, П'яченца | [45] | |||
Сіні Сімонен | 1760 | В оренді від «Finnish Cultural Foundation» | [46] | ||
Сімович Роман Аполлонович | 1752 | В оренді від Джонатана Моулдса, британського банкіра і філантропа | [47] | ||
Івонне Смейлерс | 1785 | [48] | |||
Лара Сент-Джон | 1779 | Salabue | «Воскресіння св. Іоанна» | [49] | |
Ліндон Джонстон Тейлор | 1777 | [50] | |||
Генрі Темянка | 1752 | Виготовлена за моделлю Петра Гварнеріуса. Сертифікат скрипника Джозефа Ведраля, Голландія, 28 вересня 1929 року | |||
Ванесса Мей | 1761 | Gizmo | [51] | ||
Пабло Валетті | 1758 | [52] | |||
Павло Верніков | 1747, П'яченца | ex-Contessa Crespi, ex-Brengola | В оренді від Fondazione Pro Canale. 2016 року коштувала $1,5 млн. Була викрадена в грудні 2016 року.[53] | ||
Анрі В'єтан | 1750s | ex-Henri Vieuxtemps | [14] | ||
Генрик Венявський | 1750 | ex-Wieniawski | [54] | ||
Боб Віллс | 1784 | Скрипка декларувалась як 157-річна під час придбання в 1941 році за $3000. Пізніше Віллс заявивив в інтерв'ю, що він віддав її своєму другові і придбав іншу за $5000. | [55] | ||
Ежен Ізаї | 1774 | ex-Eugène Ysaÿe | [56] | ||
Лі Чуань Юнь | 1784 | В оренді від Товариства Страдіварі («Stradivari Society») | [57] | ||
Діана Тищенко[d] | 1754 | — | [58] |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.