До́льники — у Давній Русі категорія селян, які сплачували землевласникові-феодалові певну частку (долю) врожаю зі свого господарства. Здольщина була однією з форм феодальної експлуатації і являла собою натуральну ренту. Розмір ренти залежав від рівня розвитку феодальних відносин і опору селян феодалам. Іноді натуральна рента досягала такого розміру, що селянин змушений був віддавати не тільки додатковий, а й необхідний продукт (до 2/3 врожаю). Це призводило до деградації селянського господарства та економічного занепаду. Звичайною нормою ренти була половина врожаю («половинщина»). З цим пов'язане виникнення назви «половники».

Джерела та література

• А. О. Гурбик. Дольники // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 440. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Рад. енциклопедія історії України.- К., 1969.- т.1.