Доманинці (станція) - Wikiwand
For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Доманинці (станція).

Доманинці (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Станція Доманинці

Самбір — Чоп
Львівська залізниця
Ужгородська дирекція
м. Ужгород

48°38′15″ пн. ш. 22°20′09″ сх. д. / 48.63758410002777310° пн. ш. 22.335847800027778476° сх. д. / 48.63758410002777310; 22.335847800027778476
Рік відкриття 1968 (53 роки)
Тип пасажирська
Колій 5
Платформ 1
Тип платформ(и) берегова
Форма платформи пряма
Вулиця вул. Вокзальна
Відстань до Києва, км 857
Відстань до Львова, км 263
Відстань до Самбора, км 188
Відстань до Ужгорода, км 5
Код станції 381025 ?
Код «Експрес-3» 2218310 ?
Послуги

Домани́нці — лінійна пасажирська залізнична станція Ужгородської дирекції Львівської залізниці.

Розташована на півночі Ужгорода, у передмісті Доманинці Закарпатської області на лінії Самбір — Чоп між станціями Ужгород (5 км) та Кам'яниця (8 км).

Має адресу: 88014, м. Ужгород, вул. Вокзальна, 1.


Доманинці — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з містом Ужгород указом Президії Верховної Ради УРСР №1078-ІХ від 12.07.1976

Село засноване в XIV ст. В письмових джерелах згадується під назвами Damanua, Damanya, Domonya.

В передмісті Доманинці, в урочищі Лиса Гора знайдено розрізнені знахідки доби неоліту.

Перша половина І тис. н.е. – знайдено поселення пшеворської культури.

Найдавнішими слов’янськими артефактами, що засвідчені на території Доманинців, є поселення празької культури. Для нього характерна укріплена частина, відсутність значної кількості посадського населення, обмежена кількість функцій, притаманних середньовічним містам, наприклад, торгово-реміснича.

у 30-ті роки в Доманинцях функціонувала добровільна пожежна команда, яка тренувалася під керівництвом Івана Макари й вигравала чимало змагань із пожежно-прикладних видів.

Храм Успіння пр. Богородиці. 1820.

У 1751 р. у селі була дерев’яна церква Успіння пр. богородиці, в доброму стані, з двома дзвонами, “всіми образами вигодно украшена”. Запис 1735 р. у книзі “Леітургікон” свідчив, що купив її Дмитро Пастеляк, а згідно з записом 1770 p., купив книгу Ян Свурнюв і передав доманинському пароху Федору Гребинцевому.

Теперішня церква, яку споруджували впродовж 20 років (за єпархіальним списком 1915 р. датується 1798 роком, що був, можливо, початком будівництва), є типовою мурованою спорудою з бароковим закінченням вежі. З латинського напису на іконостасі випливає, що настінне малювання, а також фігури апостолів для іконостасу виконав у 1820 р. відомий художник Михайло Манкович, відбувалося це за священика Іоана Сільвая. Всі ікони перемалював художник з Галичини Антон Пилиховський у 1911р. У 1913 р. шинґли на дахах замшили бляхою. У 1928 р. для малювання інтер’єру запросили художника з Мюнхена, що звався Курт і працював разом з дружиною, а фінансував малювання банк і епископат.

Наступного року, в неділю Мироносиць єпископ Петро Ґебей посвятив відремонтовану та розмальовану церкву. У 1920-х – 1930-х роках на прикрашення храму багато коштів пожертвувало подружжя Йосипа Сабова та Варвари Ролі. Теперішнє малювання виконано в 1956 р.

Доманинський священик Андрій Сабов (1894 – 1957) був заарештований органами НКВД у 1950 р. і засуджений на 25 років каторги.

Історія

Залізницю Ужгород — Великий Березний було відкрито 1893 року. 1968 року було електрифіковано залізницю Ужгород — Самбір. Ймовірно, тоді ж і було відкрито залізничну станцію Доманинці (в атласі залізниць СРСР ще не фігурує, у службових розкладах 1980-х років вже присутня).

На станції зупиняються лише приміські електропотяги.

Посилання

Джерела

  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)


{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Доманинці (станція)
Listen to this article